Як онкохворі з Луганщини лікуються, а обласний онкодиспансер лікує – на третьому році повномасштабної війни

До повномасштабної війни значну частину онкохворих з Луганської області лікували в обласному онкологічному диспансері, який з 2014 року, після окупації обласного центру, працював у Кремінній.

«У нас були великі плани щодо подальшої роботи  в Кремінній. Кількість людей, які до нас звертались, постійно збільшувалась. Робились кроки для того, щоб взяти в оренду ще одне приміщення», – каже «ОстроВу» заступниця генерального директора з організаційно-методичної роботи комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганський обласний клінічний онкологічний диспансер» (КНП ЛОР «ЛОКОД») Галина Паніна.

Тепер вже 2,5 роки медзаклад працює поза територією Луганщини, у тому числі з червня 2022 року – у місті Сарни Рівненської області. Як і у випадку з первинною ланкою медицини області, про яку писав «ОстроВ», після повномасштабного російського вторгнення пацієнти з Луганської області роз’їхалися по всій Україні й за її межами, медзаклади релокувались у різні регіоні нашої країни, й вірогідність того, що ВПО з Луганщини потрапить на лікування саме в обласний диспансер, зовсім невелика. Навіть статистики такої немає.

«У 2023 році в нашому закладі було надано медичну допомогу близько 900 ВПО, за поточний період 2024 року – майже 1100 ВПО. Але розподіл ВПО за областями не відстежується. Тобто, сказати, скільки саме переселенців з Луганської області отримують у нас допомогу, неможливо», – каже Галина Паніна.

Історія одного онкохворого

«Зараз у мене все нормально. Перші місяці було важко… А поступово стало легше. Спочатку стало легше морально. А фізично – вже потім», - розповідає «ОстроВу» 18-річний переселенець з Луганської області Антон Чистяк.

У грудні буде рік, як Антон дізнався про свій діагноз – рабдоміосаркома. Тоді йому було ще 17. Він планував у 18 років добровільно долучитись до ЗСУ й інтенсивно тренувався – практично до того самого дня, якого дізнався про діагноз.

«Через те, що Антон тоді був неповнолітнім, ми потрапили на лікуванням саме до дитячого відділення Київського міського клінічного онкологічного центру (КМКОЦ)», - розповідає його мати Марина Бражнікова.

Про те, щоб звертатись саме до луганского закладу, мови не йшло. Родина мешкала в Закарпатській області, спочатку зверталась по допомогу по місцю, а потім – куди порадять лікарі.

За словами Марини, їм певною мірою пощастило, що на момент постановки діагнозу Антон юридично був дитиною – для дорослої людини лікування було б як мінімум значно дорожчим і швидше за все складнішим.

Що стосується кількості хіміотерапій, променевої хімії та витрачених на все це грошей – хочеться сказати, що Марина втратила цьому рахунок… Проте вона пам’ятає точну кількість. Кількість важких процедур давно вимірюється десятками, грошей – сотнями тисяч. Про те, щоб самостійно осилити таке лікування, й мови не йшло. З грошима родині максимально допоміг благодійний фонд «Педіатри проти раку», який розташований безпосередньо у дитячому відділенні КНП «КМКОЦ», та інші благодійники, друзі, друзі друзів…

Антон з мамою

Показово, що на допомогу з місцевого бюджету якоїсь із громад Луганщини Антон юридично права не має. Він числиться переселенцем з Луганська – попри те, що не живе там з 2014 року.  Перед повномасштабної війною родина мешкала в Старобільську, але ж у довідці ВПО й досі написано «Луганськ». Релокованої Луганської громади разом із бюджетом не існує як такої (як і у випадку з усіма громадами Луганської й Донецької областей, окупованими з 2014 року).  А з бюджету Старобільської громади Антонові допомагати не мають права – бо він не є переселенцем з цієї громади.

За словами Марини Бражнікової, це не претензія до конкретних людей. У масштабах грошей які потрібні на лікування, це дрібниця, тим більше що добрі люди з тієї ж Старобільського громади допомагали їм особисто, в приватному порядку.

«Але питання в тому, що це дискримінація громадян України, які є переселенцями з 2014 року. Тобто, один із проявів такої дискримінації», - зауважує Марина.

Як зазначає помічниця президента БФ «Педіатри проти раку» Юлія Кукса, за сім років роботи в її поле зору у дитячому відділенні КНП «КМКОЦ» потрапляло зовсім мало дітей зі статусом ВПО – лише  близько п’яти. З низ саме з Луганщини – двоє.

Антон Чистяк і Юлія Кукса

«Крім Антона, це Ілля Чорнобай з Сіверськодонецька, хлопчик з 2020 року народження. Діагноз у нього такий, як і в Антона, лише стадія хвороби інша», – каже Юлія.

За її словами, онкопатологія вважається дитячою до 25 років. І зараз Антон Чистяк залишається пацієнтом КНП «КМКОЦ», де його продовжують лікувати за схемою. Тепер частину часу Антон вже проводить поза медичним закладом. Зокрема, зараз – у друзів в Олександрії Кіровоградської області. І саме Юлії звітує про свої досягнення. Ось, наприклад, на футбол пішов – поки в якості вболівальника. А ось і на тренажери – поки без фанатизму, як кажуть лікарі.

За тим, що Антон тепер може ходити на футбол – після інвалідного візка й пекельного болю – стоять як його та материна сила, так і шалена допомога друзів. За словами Марини, добрі люди допомагали їм буквально в усьому. І гроші шукали, й доглядали Антона, коли їй треба було працювати.

«А працювати а такій ситуації дуже складно», – зізнається Марина.

Вона співзасновниця двох громадських організацій і керівниця однієї з них, і її рятувало те що частину роботи можна було виконувати дистанційно, безпосередньо у медзакладі поруч із сином.

«Як працюють ті, чия робота прив’язана до місця – страшно уявити», – каже мати Антона.

В окупації: з Кадіївки в Алчевськ, з півночі області – світ за очі

Частина онкохворих з Луганської області продовжує отримувати лікування (чи намагається її отримувати) безпосередньо на території області – в окупації.

За словами місцевих мешканців – джерел «ОстроВа» – на території області, окупованої з 2022 року, вузькопрофільна медична допомога практично відсутня, а онкологічна зокрема – тим паче. Наших співрозмовників навіть здивували такі питання. За їхніми словами, інформація про те, що на окупованій території Луганської області один лікар-терапевт обслуговує по 10 - 12 сіл (Старобільський, екс-Марківський, екс-Міловський, екс-Троїцький райони, Рубіжанська громада тощо), є абсолютною правдою. Онкологічний діагноз для мешканця цих територій дорівнює смертному вироку. Шукати хоч якусь допомогу такі люди можуть хіба що в окупованому обласному центрі.

У регіонах області, окупованих з 2014 року, ситуація трохи краща. Але все одно навіть у відносно великих містах іноді відсутній онколог.  Так, за словами джерела «ОстроВа» – медика з Кадіївки (Стаханова), за містом окупаційні чиновники «закріпили» лікаря-онколога з Алчевська, до якого треба їхати «своїм ходом» близько 25 кілометрів. До речі, до 2014 року в Кадіївці працював міський онкологічний диспансер. Окупаційна влада перетворила його на хоспіс – заклад, де вмирають приречені люди...

Список послуг збільшили з 5 до 13

Луганський обласний онкодиспансер працює саме в Сарнах Рівненської області з червня 2022 року – згідно з розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації – начальника обласної військової адміністрації від 14 червня 2022 року № 213 «Про організацію діяльності Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганський обласний клінічний онкологічний диспансер» (із змінами).

На даний час в закладі 130 співробітників, з яких лікарів – 37, середнього медичного персоналу – 45. В диспансері працює 49 внутрішньо переміщених осіб, більшість із них – з Луганської області.

«Що стосується матеріальної бази – нам вдалось вивезти з Кремінної більшу кількість хіміопрепаратів, малогабаритне обладнання, наприклад, портативний апарат УЗД, оргтехніку тощо», – розповідає генеральний директор закладу Євген Хамчич.

За 2,5 роки роботи в релокації матеріальна база оновлювалася. Наявне обладнання дозволяє виконувати ультразвукові, рентгенологічні та ендоскопічні обстеження. Крім того, заклад суттєво розширив перелік пакетів надання медичної допомоги.

«На початок 2022 року підприємством було укладено договір з Національною службою здоров’я України за 5 пакетами надання медичної допомоги, у 2023 році – за 11 пакетами. На даний час укладений Договір за 13 пакетами медичної допомоги», – розповідає Галина Паніна.

Зараз диспансер надає послуги за такими пакети:  №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах»; №4 «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій»; №9 «Профілактика, діагностика, спостереження та лікування в амбулаторних умовах»; №11 «Гістероскопія»; №12 «Езофагогастродуоденоскопія»; №13 «Колоноскопія»; №14 «Цистоскопія»; №17 «Хіміотерапевтичне лікування та супровід пацієнтів з онкологічними захворюваннями у стаціонарних та амбулаторних умовах»; №23 «Стаціонарна паліативна медична допомога дорослим та дітям»; №24 «Мобільна паліативна медична допомога дорослим та дітям» (вперше у 2024 році); №47 «Хірургічні операції дорослим та дітям в умовах стаціонару одного дня»; №50 «Забезпечення кадрового потенціалу системи охорони здоров’я шляхом організації надання медичної допомоги із залученням лікарів-інтернів»; №54 «Реабілітаційна допомога дорослим та дітям у амбулаторних умовах» (вперше у 2024 році).

Стосовно нових видів допомоги, які з’явились у 2024 році, - паліативна допомога передбачає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення покращення якості життя пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням та членів його сім'ї.

«Ця допомога надається мультидисциплінарною командою з паліативної допомоги вдома у пацієнта. За поточний період 2024 року отримали мобільну паліативну допомогу 65 пацієнтів, у тому числі 3 – ВПО. Всього було надано більше 380 послуг з паліативної допомоги», – повідомила Паніна. 

Бригада з надання паліативної допомоги, жовтень 2024 року

Крім того, з 2024 року надається амбулаторна реабілітаційна допомога, основні напрямки якої – реабілітація онкохворих та неврологічних хворих, відновлення рухової активності після операцій на кістково-м’язовій системі, реабілітація військових після травм внаслідок бойових дій. На базі реабілітаційного відділення працює кабінет психологічної допомоги, де надається необхідна психологічна підтримка. 

Раніше «ОстроВ» описував досвід психіатрів з Луганської області, який вивчають колеги з НАТО.