Відставка Резнікова не пов’язана із політичними розборками
У нинішній системі координат влади будь-які значимі політичні рішення ухвалює президент України. Перш за все, міністр оборони Резніков не влаштовує президента України Володимира Зеленського. Чому? Тут, ймовірно, є якісь внутрішні фактори, яких ніхто не знає і не скаже. Але логічно поміркувавши, можна зробити висновок, що шкода від міністра Резнікова зараз стала переважати над його корисністю для влади, що і стало однією з причин його звільнення. Чи це пов’язано із якимись політичними розборками? Не думаю.
Явно це пов’язано із тим шлейфом скандалів, пов’язаних зі звинуваченнями у корупції в Міністерстві оборони, які переслідували Резнікова понад півроку. Зважаючи на свою достатньо успішну кар’єру адвоката в попередні часи, достатньо сильний апарат, який був в його розпорядженні, відбитися від цих звинувачень він не зміг. А значить, страждала загалом репутація усієї владної вертикалі. Очевидно, це й стало однією з головних причин його звільнення.
Звичайно, що міністр, який ніби подавав надії, як гарний спеціаліст по комунікаціям і який мав забезпечити перш за все ефективну роботу величезного Міністерства, не зумів цього зробити. Немає доказів того, що Резніков був безпосередньо пов’язаний із якимись корупційними схемами. Але те, що його підлеглі в цьому плані засвітилися в журналістських розслідуваннях, надзвичайно обурювало українське суспільства. Власне кажучи, тримати далі людину, яка своєю посадою політично відповідає за діяльність всього міністерства, стало вже недоцільно для президента.
Навряд чи зараз можна знайти кандидатуру, яка б відповідала достатньо різним критеріям у різних верств суспільства. Тому однозначної відповіді на питання, чи явно кращою є кандидатура Рустема Умєрова, аніж Олексія Резнікова, чи буде вона більш корисною для армії, немає. Це покаже час. У цьому плані у Рустема Умєрова знову ж таки, не так багато часу. Час зараз спресований, війна, очікування, величезні виклики.
Я б сказав, що очікування від нового міністра знову дещо завищені. Насправді ж, діяльність міністра сьогодні дуже залежить від Офісу Президента. І ті можливості, які має міністр, є певним чином обмеженими, в плані радикальних реформ. А вони дійсно назріли. Ми бачимо по тих сигналах, які йдуть від армії та різних громадських організацій, які слідкують за діяльністю міністерств, що Міністерство оборони є недостатньо ефективним. Але чи має міністр повноваження на радикальні дії? Багато хто говорить, що не має. А самостійність у формуванні діяльності міністерства оборони є дуже важливою складовою.
Рустем Умєров прийняв цей виклик і далі ми побачимо, чи буде це заміна, перепрошую, «шила на мило» або це дійсно вдале рішення і нова особа, яка раніше не була пов’язана із цією структурою і зможе суттєво підвищити ефективність діяльності всієї інституції.