Різкі заяви Зеленського не зможуть вплинути на взаємодію України із НАТО
Якщо підсумки саміту оцінюють з позиції «було-стало», то, безперечно, вони позитивні та значущі. Україна збільшила обсяг допомоги, що отримується від країн Альянсу, домоглася скасування Плану дій щодо членства (ПДЧ), актуалізовано питання про гарантії безпеки.
Водночас, завдяки деяким політикам та ЗМІ, в окремих людей склалися надзавищені очікування від саміту, і вони були настільки впевнені, що саме у Вільнюсі Україну запросять до НАТО, що будь-який другий підсумок сприймається як провал.
Звідки беруться ці очікування? Тут ситуація дуже схожа на історію про український контрнаступ. Кілька місяців з кожної праски військові, політики та експерти говорили про те, що ось-ось і почнеться таке, чого ще світ не видував, а деокупація Харківської області на цьому тлі видасться квіточками. Ворог також скористався цією медійною істерією і почав штампувати «новини» про десятки тисяч убитих українських солдатів і сотні спалених «леопардів», які марно штурмують окупаційні укріплення.
Уся ця інформаційна каша остаточно заплутала обивателя та змусила сумніватися в ефективності української армії. Хоча навіть самий поверховий аналіз вказав би на нестикування в запропонованому логічному ланцюжку. Насамперед цю операцію не можна порівнювати з Харківським кейсом, це зовсім різні сценарії, які реалізуються абсолютно в різних умовах. По-друге, багатьом публічним людям, особливо тим, хто не має відношення ні до бойових дій, ні до їх планування, не варто було хайпувати на темі, розповідаючи своїй аудиторії про «дійдемо до Уралу».
З погляду смислів, на мій погляд, українців, та й увесь світ, треба було готувати не до бліцкригу, а до реконкісти, яка може і найімовірніше затягнеться на довго. Проте результат матиме той, який потрібен в Україні.
З НАТО аналогічна історія. Ще рік тому всі політики в один голос стверджували, що Україна не потрібна НАТО і навіть не варто дивитися в цей бік. Альянс нас підтримує, і ми маємо бути вдячними за це. Сьогодні ж, повторюся, ці люди обурені тим, що нас не запросили до Альянсу в розпал війни. З іншого боку, можливо, саме завдяки підвищеним суспільно озвученим очікуванням нам вдалося досягти того, що було запропоновано за підсумком саміту.
Щодо відносин України та країн Альянсу в контексті різких заяв Зеленського, то вони не можуть негативно вплинути на ситуацію, оскільки співпраця Альянсу та України сьогодні є стратегічною та довгостроковою. Програш України у війні для країн Європи матиме значні наслідки. Водночас ситуація працює і у зворотний бік. Зеленський міг би скільки завгодно хвалити Орбана, але останній займатиме проросійську позицію скільки йому буде дозволено і жодні слова та дії української влади на це вплинути не зможуть.
Записав: Данило Вереітін