"Стрибаючі бомби" ЗСУ загрожують зірвати сполучення Криму з Кубанню". Російські ЗМІ про Україну

Російським ЗМІ не дає спокою призначення новим головкомом ЗСУ Олександра Сирського, у якого "занадто багато спільного з Росією". Прокремлівська газета "Аргументы и факты" відшукала такого собі Леоніда Прибилова - "друга сім'ї українського головкома". Той розповів "про драму в сім'ї головкому ЗСУ" і запевнив, що "в роду Сирських давно стався повний розлад"...

«Глибоко особиста сімейна драма»

"Поява на політичному небосхилі України фігури Олександра Сирського - нового головнокомандувача ЗСУ - наробила багато галасу. Ще б пак! Занадто багато у нього спільного з Росією: у російському Володимирі живе сім'я Сирського, у Володимирській області народився він сам. Але за словами друга сім'ї українського головкому Леоніда Прибилова, у роду Сирських давно стався повний розлад", - починають "Аргументы и факты".

Газета одразу зазначає, що "мамі Олександра Сирського, Людмилі, - 82 роки, вона справжня патріотка, чий батько, дід головкому ЗСУ - учасник Великої Вітчизняної війни. З його портретом вона не раз ходила на ходи "Безсмертного полку".

А потім цитує вищезгаданого Прибилова: "Батько Саші та його молодшого брата Олега, Станіслав, полковник у відставці. Я прекрасно знаю цю сім'ю, і з Олегом, з яким ми познайомилися 2012 року, ми раніше разом працювали. Зараз Олег Сирський працює в охороні. Уся сім'я живе у Володимирі. Олександр навчався в Москві, в Академії сухопутних військ і в Україні за програмою НАТО в їхньому навчальному закладі. Як і всякий військовий, служив у різних гарнізонах. За розповідями Олега, вони з батьками якийсь час жили в Україні, але потім виїхали. Але Олександр у 90-ті роки одружився з українкою і знову опинився в Україні, у Києві. А потім стався "Майдан" і всі відомі події. Саша раніше приїжджав до рідних у Володимир, потім зв'язок із ним перервався".

"До речі, - ненароком акцентує газета, - Олег Сирський прославився у Володимирі своїми витівками. Наприклад, у 2007 році молодший брат українського головкому, за словами Леоніда, по дурості "замінував" торговий центр і був засуджений".

"Олег сьогодні просто живе звичайним соціальним життям. Якось рухатися по службі не хоче, його все влаштовує. Він навіть вдома рідко буває, у такому режимі живе і працює вже давно. Доба через добу, але заробляє при цьому дуже скромно. Я йому неодноразово пропонував піти і робити кар'єру, але він не хоче. Дітей і дружин у Олега немає. А в Олександра є діти і живуть вони за кордоном. Його переїзд на Україну заради кар'єрного зростання став причиною розбіжностей між братами. Брат його не визнає. Вони майже припинили спілкування. Батьки Саші та Олега сильно переживають, перш за все, з приводу Олександра. Для них - це глибоко особиста сімейна драма, коли брати опинилися в різних країнах. Мама і тато Сирських, як і я, цілком підтримують поточний політичний курс нашої країни і СВО. Трагедія для мами й тата - жити із сином у різних, ворожих країнах, - додав Леонід Прибилов. - У батьків драма".

"За словами друга сім'ї, мову Сирський-старший знає на побутовому рівні. Повертаючись до дітей Олександра: його пасинок, син першої дружини головкому ЗСУ, назвав його "покидьком". Молодий чоловік живе в Австралії і заявляє: все, що робить вітчим сьогодні в Україні, - винятково заради грошей", - підкреслює "АиФ".

"Бабки не пахнуть! Мій молодший брат із ним не спілкується, хоча він його рідний син. Сирський розійшовся з моєю мамою, тому що він був начальником оперативного командування, відповідав за всі зв'язки з НАТО, туди-сюди катався з перекладачками і з однією з них замутив. З нею ж одружився, і у Вікіпедії написано сьогодні, що у Сирського одна дружина і одна дитина! Про інші шлюби, про інших дітей - нічого немає. Почистили історію. Кар'єрист, блін. Раніше він для мене був ідеалом, я вважав його хорошою людиною і офіцером", - цитує "АиФ" нібито пасинка Сирського.

"На Україні, згідно з даними ЗМІ, Олександра Сирського називають не інакше як "м'ясник". Зокрема через "бахмутську м'ясорубку", - зневажливо підсумовує "АиФ", так і не розповівши, чого ж, окрім родинних зв'язків, "занадто багато спільного з Росією" в Олександра Сирського.

«Він занадто сильно втягнутий...»

Не могла пройти повз перестановок у командуванні ЗСУ і газета "Московский комсомолец". 

"Екс-головком ЗСУ Валерій Залужний опублікував першу фотографію після звільнення. На ній військовий позує з дружиною на тлі перекопаного поля і зеленого лісового масиву вдалині. Очевидно, що фотографія зроблена в зоні бойових дій, оскільки позує пара на тлі окопів. Але точна дата знімка невідома. В Україні сприйняли появу фото як старт піар-компанії Залужного. Серед українців існує думка, що колишній головком має намір влаштувати свою політичну кар'єру, поборовшись за посаду президента Незалежної. Але подальші плани Залужного вкриті таємницею, а сам він зберігає загадкове мовчання і вважає за краще уникати спілкування з журналістами", - дає вступну "Московский комсомолец".

"Відомо, що послом в Англії Валерій Залужний так і не став. Очевидно, не маючи інтересу до дипломатичної роботи. Крім того, ця посада, така собі "політична пенсія", зв'язала б екс-головнокомандувача по руках і ногах, змусивши його жити на території іншої країни. Нині ж він із явним комфортом продовжує обертатися у військових колах, викладаючи в соціальних мережах фотографії в стилі "мілітарі". Це підтримує його рейтинг серед українців і дозволяє зберігати популярність до зручного моменту. Наприклад, до весни, коли повноваження президента Зеленського офіційно завершаться, а легітимність його перебування при владі опиниться під питанням", - філософствує "МК".

"Але не виключено, що майбутнє екс-головкома може бути досить похмурим, - інтригує газета. - На думку посла МЗС РФ з особливих доручень щодо злочинів київського режиму Родіона Мірошника, Валерія Залужного навіть можуть усунути фізично, адже він надто сильно втягнутий у політичну кухню і занадто багато знає.  "Я не виключаю, що якщо його зіллють, то не тільки з політики, а повністю з життя", - припустив Мірошник".

Мабуть, не вразившись його прогнозом, "Московский комсомолец" звернувся по коментар до проросійського політтехнолога Василя Стоякіна, якого маскує під "українського політолога і журналіста".

"Я так розумію, що своє майбутнє він бачить у ролі "вільного стрільця", який консультував би командування збройними силами України, - явно зневажливо прогнозує долю Залужного Стоякін. - Вони з Сирським друзі, можуть обговорювати ситуацію в неформальній обстановці. Якщо говорити про майбутню роботу, то він може викладати в академії або щось у такому дусі. Що ж стосується політичного майбутнього, то, по-моєму, він не хоче займатися політикою. Щоб його понесло в цю сферу, мають бути створені особливі політичні умови. І ці умови можуть виникнути, тому що Офіс президента складається з кінчених ідіотів. Вони спочатку створили із Залужного конкурента Зеленському, а тепер, природно, будуть далі робити з нього ворога. Йому доведеться йти в політику, щоб банально не сісти у в'язницю. Але поки що передумов немає. У них поки що все тихо і мирно, вони добре розійшлися. І Залужний не зробив якихось гучних заяв".

Стоякін вважає, що "розкручений Залужний" може бути цікавий "і Порошенку, і Кличку, і навіть Юлії Тимошенко хотіли б використати його рейтинг, але чи вдасться їм це - велике питання".

На запитання, "чи може Залужний "піти в атаку" після того, як термін повноважень Зеленського добіжить кінця", Стоякін відповісти однозначно, звісно, не може: "Не думаю, що це можливо. Питання не в статусі Зеленського, а в статусі Залужного. Це не політик і не громадський діяч. Він звичайний служака, військовий, і не відчуває себе поза військовою службою і тим заняттям, якому він присвятив своє життя. Питання легітимності влади і влади як такої його не особливо цікавлять"...

«Була б розвиненою, комфортною державою...»

Газета "Известия" опублікувала думку такого собі "експерта Фінансового університету при уряді РФ" Дениса Денисова, який розмірковує про те, "як жила б Україна, якби вона виконала Мінські угоди".

Денисов нагадує, що 9 років тому, 12 лютого 2015 року, було підписано комплекс заходів щодо виконання Мінських угод.

"Відразу можна зробити застереження, якби цей документ був повністю виконаний усіма сторонами, спеціальної військової операції Росії в Україні не було б, тому що другі Мінські угоди мали на увазі переформатування України на федерацію, у конкретному випадку - демократизацію держави", - явно шкодує "експерт".

"Нині багато експертів і політиків вкрай негативно оцінюють роль, яку зіграли Мінські угоди. І це не дивно, особливо після того, як люди, які доклали руку до їхнього створення (експрезиденти Франції та України Франсуа Олланд і Петро Порошенко, колишня канцлерка ФРН Ангела Меркель), уже після початку СВО зізналися, що Мінські угоди були єдино потрібні, щоб виграти час і підготувати Київ до війни проти Росії. Водночас є всі підстави вважати, що ці політичні лідери лукавлять, так характеризуючи цей документ, адже доречно згадати, скільки зусиль було покладено як на його створення, так і на імплементацію різних пунктів", - міркує, як хоче, Денисов.

А далі й зовсім цинічно спотворює те, що відбувалося: "...Легендарний "дебальцевський котел", коли війська ДНР розгромили частини ЗСУ і зайняли стратегічний плацдарм, не дозволив українській армії перервати сполучення між ДНР і ЛНР. Рятуючи Україну від військової і, як наслідок, політичної поразки, посередники в особі Німеччини та Франції (звісно ж, за участю США) доклали титанічних зусиль для організації зустрічі в нормандському форматі та підписання угоди, яку за кілька днів було підтримано на рівні Ради Безпеки ООН. Також цю угоду супроводжувала декларація, підписана главами держав "нормандської четвірки".

"Експерт" Денисов, звісно ж, не виходить за рамки кремлівського наративу: "Документ було підписано сторонами конфлікту - Україною і ЛДНР, посередниками виступили Російська Федерація та ОБСЄ. Ключове запитання, яке можна поставити через дев'ять років: чому все-таки не були виконані другі Мінські угоди? Перше і найголовніше: у керівників у Києві не було політичної волі для їх реалізації, прагматизму і стратегічного бачення процесів у власній країні. Звісно, треба уточнити, що в разі реалізації Мінських угод Україна де-факто перетворювалася на конфедерацію, що чудово розуміли в Києві і боялися цього. За такого сценарію київська влада багато чого втрачала з точки зору управління процесами, але держава набувала значно стійкішого каркасу, тобто демократизувалася".

Денисов продовжує відверто лицемірити: "Вкотре на Україні перемогла логіка корисливих інтересів представників влади, які готові були знищити країну, але не поступитися жодним сантиметром своїх повноважень. Приклади таких держав, як Німеччина, Швейцарія, США, які є федераціями і конфедераціями, провокували жах у головах київської політичної еліти, незважаючи на вічні мантри про демократичність. А треба було просто згадати ідеї батьків української незалежності Михайла Грушевського та В'ячеслава Чорновола, які наполягали на федеративному устрої України як найуспішнішій моделі політичного устрою".

А підсумовує Денисов свої міркування відверто брехливими, але пафосними висновками: "Хоч історія і не терпить умовного способу, все одно варто на завершення сказати як повчання майбутнім правителям України: якби Київ виконав усі пункти Мінських угод, спеціальна військова операція не розпочалася б із двох об'єктивних і зрозумілих причин. По-перше, нацифікація України в більшості регіонів просто не могла б відбуватися, оскільки в них проживали і проживають люди, які сприймають нацизм як абсолютне зло. По-друге, на будь-які ідеї щодо організації баз НАТО або окремих держав у деяких регіонах країни завжди могла бути симетрична відповідь у вигляді розміщення російських баз у ДНР або ЛНР, а на такі обміни жоден розсудливий політик у Києві не пішов би. Ключовий висновок з усієї цієї історії: якби Україна виконала Мінські угоди, то вона була б розвиненою, комфортною державою для жителів усіх її регіонів, етносів і мовних груп"...

Ну, тобто, упустила Україна своє щастя....

«Де Шойгу? Де Герасимов?»

Видання під сміховинною для Росії назвою "Свободная пресса" опублікувало термінове попередження московського "експерта" Сергія Іщенка: "Бомби ЗСУ, що стрибають, загрожують зірвати сполучення Криму з Кубанню".

"З початку лютого наша система ППО в прифронтовій смузі в тривожному очікуванні. Тому що приблизно тиждень тому у противника в невідомій кількості з'явилися принципово нові високоточні засоби ураження у вигляді вироблених у Сполучених Штатах так званих "стрибаючих бомб". Дальність їхнього польоту не така вже й велика за сучасними мірками. Але що особливо погано, на мій погляд, - у зоні ураження тепер залізничний вокзал Джанкоя, найбільшого кримського логістичного вузла. А це загрожує Росії найбільшими неприємностями у всій зоні бойових дій", - вкрай стривожений Іщенко.

Він уточнює, що "йдеться про появу в арсеналах ЗСУ спеціально розроблених для застосування з багатоцільових літаків п'ятого покоління типу F-35 високоточних 250-кілограмових авіаційних бомб малого діаметра GLSDB, які віднедавна навчили стартувати і з поверхні землі. Скажімо - з пускових установок американських ракетних комплексів М270 і M142 HIMARS, давно переправлених на Україну".

Іщенко продовжує: "Річ у тім, що "бомби, що стрибають" із заявленою дальністю польоту до 150 кілометрів, надзвичайно небезпечні. Перш за все, тим, що вкрай важкі для виявлення в польоті будь-якими засобами ППО. Їхня ЕПР (ефективна поверхня розсіювання) всього близько 0,016 кв. м. Виходить, розгледіти таку зброю в польоті на екрані РЛС контролю повітряного простору не легше, ніж, припустимо, звичайний футбольний м'ячик. Що приблизно вдвічі зменшує ймовірну дальність перехоплення "стрибаючих бомб" нашими "Торами", "Буками" і "Панцирами" порівняно з тими ж ракетами типу HIMARS".

Іщенко наполягає, що "за бажання американці можуть швидко і просто завалити склади України підступними "стрибаючими бомбами", і тим організувати настільки масоване їхнє застосування проти нас, що наліт буде не в змозі відбити жодна система ППО".

"І ось тут, гадаю, саме час згадати конкретно про Джанкой. Тому що до нього, наприклад, від українського поки що міста Берислав на правому березі Дніпра в Херсонській області всього близько 146 кілометрів. Тобто - GLSDB цілком можуть дотягнутися до найпівнічнішого міста Криму. Чого ЗСУ доб'ються, якщо зосередженими ударами численних "стрибаючих бомб" виведуть з ладу весь цей транспортний вузол? Значною мірою це знецінить ті логістичні переваги, які отримала Росія, коли з 2020 року запустила поїзди Кримським мостом. Тому що в такому разі вийде, що по мосту-то в Крим заїхати можливо. Але найближчою і одночасно кінцевою великою станцією призначення на півострові виявиться Керч. Усе, "поїзд далі не йде, прохання звільнити вагони!", - констатує Іщенко.

Він нагадує, що "до кожного поїзда, який заїжджає до Криму з Кубані, ще в Керчі доводиться спочатку довго і нудно чіпляти тепловоз до Джанкоя. А потім у Джанкої знову міняти його на електровоз...".

"Джанкой, який віднедавна, як уже сказано, дедалі сильніше ризикує потрапити під вогонь українських ракетних батарей і ударних безпілотників, може залишити наші військові угруповання в Криму і в північному Приазов'ї взагалі без ритмічного тилового постачання. Оскільки одними лише вантажівками до фронту всього необхідного не навозишся... Чому мовчали військові? Адже за Перекопом, за якихось лічених десятків кілометрів від джанкойського вокзалу, вороги вже заривали в землю далекобійні українські гармати...  Де був міністр оборони РФ Сергій Шойгу? Де начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов?", - обурюється, немов убитий Пригожин, Іщенко.

Він упевнений, що "з кожним місяцем дедалі очевидніше, що загроза півострову з боку України тільки зростає. І кінця цьому процесу не видно".

"То чи тільки про економічну вигоду нашій владі слід думати, хоча б зрідка розглядаючи на карті найважливіший для оборони всього півдня Росії, але вкрай вразливий джанкойський залізничний вузол?", - безвихідно підсумовує "експерт" Іщенко.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»