«Росії заморожування конфлікту абсолютно не потрібне». Російські ЗМІ про Україну
Виявляється, через два з половиною роки війни в Україні Росія так і «не досягла жодної з трьох ключових цілей СВО». Про це несподівано сміливо на сторінках газети «Аргументы и факты» заявив Артемій Рожнов - «професор кафедри міжнародного та публічного права юридичного факультету Фінансового університету при уряді РФ». Утім, свою сміливість Рожнов розвиває не в логічній пропозиції припинити російську агресію, а навпаки - нацьковує «битися до перемоги»...
«Недобита Україна …»
«Для Росії заморожування конфлікту «тут і зараз», в умовах, коли шальки терезів дедалі виразніше схиляються на нашу користь, не лише абсолютно не потрібне, а й навіть було б згубним у стратегічному плані. Заяви про «поганий мир кращий за добру війну» тут недоречні», - заявляє Рожнов «Аргументам і фактам».
«По-перше, сама по собі ця народна мудрість далеко не безперечна, а по-друге, пропонований сьогодні «поганий мир», на мою думку, докорінно суперечить довгостроковим інтересам Росії в нинішньому конфлікті», - продовжує професор.
«У ситуації, що склалася, як мені здається, нам потрібно керуватися заповітом Олександра Васильовича Суворова про те, що «людина, яка ненавидить війну, повинна добити ворога, щоб слідом за однією війною не почалася інша». Якщо Росія зараз піде на поводу у лукавого Заходу і, не досягнувши наразі жодної з трьох ключових цілей СВО - демілітаризації та денацифікації України, а також отримання від Заходу непорушних гарантій її неприєднання до НАТО, - усе-таки укладе перемир'я або мир із Заходом з приводу України, то це буде не завершенням війни, а поразкою Росії і, що особливо важливо, лише перепочинку для майбутньої війни», - застерігає Кремль Рожнов.
Він нагадує, що «зовсім недавно Росія вже проходила через подібний “мир”, коли підписала з незамиреною до кінця Чечнею Хасав'юртовські угоди, що закономірно призвело до того, що незабаром після подібного ганебного “миру” Росія отримала Другу чеченську війну». «І тільки довівши її до кінця, Росія усунула терористичну загрозу на Північному Кавказі», - повчає Рожнов.
«Недобита ж Україна для Росії становить, поза всяким сумнівом, незрівнянно більшу загрозу, ніж тодішня Ічкерія. А Захід, навмисно залишивши у нас під боком гранично реваншистськи налаштовану анти-Росію, зрозуміло, на повну котушку використає післявоєнний «мирний» період для того, щоб накачати залишки України ще більшою ненавистю до нас і ще більшою кількістю зброї, а потім знову кине її в самовбивчу війну проти Росії до останнього українця. Тому для Росії категорично неприпустимо припиняти СВО сьогодні, зупинившись, умовно кажучи, на половині шляху і не вирішивши до кінця доленосне завдання із забезпечення стратегічної безпеки країни», - войовничо заявляє «урядовий» професор.
«Жодні тактичні, миттєві вигоди перемир'я або миру, до якого нас, напевно, будуть підштовхувати або вже намагаються схилити західні хижаки, хоч би якими спокусливими ці вигоди здавалися, жодним чином не в змозі переважити ті його довгострокові наслідки для нашої країни, які інакше як катастрофічними і назвати не можна. Тому Росія зобов'язана довести СВО до перемоги», - кровожерливо закликає Рожнов.
«Злорадити не будемо»
«Парламентская газета» опублікувала думку «члена експертно-аналітичної ради при Комітеті у справах СНД, євразійської інтеграції та співвітчизників Держдуми» якогось Бориса Подопригори, який визнає, що «розвиток ситуації в зоні СВО і взагалі російсько-західні відносини сьогодні як ніколи залежать від передусім динаміки у США».
«Найбільшу гостроту викликає загроза застосування проти Росії далекобійної зброї. За цим маячить перспектива ескалації формально російсько-українського конфлікту на загальноєвропейський, звідки недалеко і до світового. І Трамп, і Харріс говорять про це неохоче. Але їхні позиції все ж різняться... Україна для тих і інших виглядає швидше фоном близькосхідної кризи, що непередбачено загострюється, і не менш загострюється конкуренції з Китаєм. Характерно, що з травня ц.р. Україна окремо не фігурує в жодному із численних внутрішньоамериканських опитувань. А політичні запевнення у тому сенсі, що «увесь світ за Київ», це радше публіцистика. Інша річ, що відмашка на користь постачання Києву далекобійної зброї сприймається за океаном як політично вигідний бізнес-проект, який обіцяє вагомі дивіденди», - повчає Подопригора.
На його переконання, «Європа перебуває в прихованій роздраті: «Україна, звичайно ж, має перемогти, але так, щоб до нас не прилетіло».
«Самозаспокоєння у тому сенсі, що «Київ без нас вирішить, куди запускати ракети», виглядає наївно. Але удари по Росії спричинять дії у відповідь. Не виключено, що не лише проти тих, хто запускає ракети, а й тих, хто їх доставляє», – погрожує Подопригора.
Він панікує, що «Байден передає Києву плануючі керовані авіабомби дальньої дії Joint Standoff Weapon – JSOW», і це дозволить ЗСУ «збільшити дальність завдання ударів максимально до 130 км».
«Кількість JSOW, що передаються, як і час їх передачі, поки не уточнені. Не очевидно й те, з яких літаків їх запускатимуть і звідки ці літаки злітатимуть. Думки в тому сенсі, що потенційно застосовні, наприклад, румунські аеродроми «захищені гарантіями НАТО», виглядають легковажно. Тут же натяк на те, що Україна може знайти і власні балістичні ракети. Але, знов-таки, хто думає про наслідки? Чи головне - не результат війни, а її тривалість? Виснажуюча Росію – безвідносно долі України. Це, швидше за все, стратегічна мета Заходу», - вважає Подопригора.
Йому здається, що «війна проти київського режиму багато в чому є різновидом громадянської війни, «відстроченою» після 1991 року».
«…Майбутнє СВО, як і всього комплексу відносин з Україною, багато в чому залежить від її насамперед соціально-економічного становища, отже, домінуючого психоемоційного стану її громадян», - вважає Подопригора, наполягаючи, що в українському суспільстві «очевидна тривога, що наростає».
«І хоча Зеленський із простягнутою рукою з усіх боків викликає поки що мовчазну зневагу, українець уже не той, якого ми знали за радянським минулим. Уявлення багатьох громадян Незалежної про сенс СВО полягає в тому, що «росіяни прийшли, щоб вбивати українських дітей». Але головна цифра, яка говорить про все відразу, це скорочення чисельності населення України з 51,7 мільйона в 1991 році до сьогодні абсолютного мінімуму з часів Другої світової - 29 мільйонів, включаючи евфемістично названих «тимчасово відсутніми», - маніпулює довільними цифрами московський «експерт».
«Злорадити не будемо. Вкотре нагадаємо про результати наших інформаційних зусиль, що зачекалися: поле відкрите і не «насичене», - філософськи підсумовує він.
«Можна впасти в конспірологічну єресь…»
Урядова «Российская газета» поміркувала про «біологічні закони української політики».
«Українська експертно-політична спільнота, яка різко, як за командою, що закінчила обговорювати «план перемоги Зеленського», почала обсмоктувати майбутні гучні відставки. На цей раз, окрім групи послів, позбавлення посади пророкують начальнику Головного управління розвідки (ГУР) терористу Кирилу Буданову. Навіть із послідовності реакцій напрошується висновок, що у такий простецький спосіб двір безстрокового узурпатора Зеленського намагається відвернути загальну увагу від провалів зовнішньополітичних та військових, що не без успіху провертав не раз і не два», - розвиває думку «РГ».
Не називаючи джерел, газета стверджує, що «Буданову ставлять у провину свідомо невдалі операції, на кшталт безглуздих морських десантів задля встановлення прапора та рекламних роликів ГУР».
«І загалом когось, який вважає себе головним піарником України, дратує зайва публічність Буданова, яка не личить главам світових військових розвідок. Сам же він останніми днями ніби спеціально підтверджує ці претензії: то з'являється під камерами на умовному передку, то через годину влаштовує фотосесії в супермаркеті. І, звичайно, дає і дає інтерв'ю. Одночасно розкривається клієнтела Буданова у депутатському корпусі, ЗМІ та серед "лідерів громадської думки", через яких він чутки про свою відставку превентивно і запустив напередодні візиту Зеленського до США», - судить-рядить «РГ».
Газета нагадує, що міністр оборони України Рустем Умеров «відправив у відставку трьох своїх заступників та держсекретаря міністерства» і це означає, що «прибрали агентів Буданова чи друзів Залужного».
«Є навіть думка, що тільки через розподіл грошових потоків від торгівлі зброєю весь сир-бір навколо фігури Буданова і відбувається. Тут можна впасти в конспірологічну єресь, і почати розкладати пасьянс із наднаціональних елітних груп, старих і нових розвідок, чиїми агентами і протеже вважаються Буданов, Єрмак, Умеров та й сам Зеленський, і там уже розглянути інтригу в розвиток керованої ними української кризи. Аж до порожньої обіцянки організувати українцям вибори в обмін на зупинку російського наступу та розпочати переговори на їх умовах. Але куди правильніше це рівняння гранично спростити, і сказати те, що поки соромляться визнати на Заході: українська політика описується радше законами біології та конкретної дисципліни етології, яка вивчає поведінку тварин, аніж історією, філософією та іншими науками про людей», - несе «РГ» відверту нісенітницю.
І продовжує так само: «Зеленський у цій моделі - класичний альфа-самець у зграї павіанів, і приборкання молодих і жвавих конкурентів, на зразок Буданова, які посягають на гарем, яким він вважає всю Україну, є сенсом його існування. Тоді і пристрасть Зеленського до піару - це лише демонстрація нижчим своїх видатних вторинних статевих ознак, чим весь свій вільний час ватажок-павіан займається несвідомо».
«Дуже може бути, що на Заході вже розуміють, наскільки злу пародію на їхній серіал «Картковий будиночок», з потужним анімалістичним початком та в декораціях сільської скотарні, знімає сьогодні «95-й квартал». Але навіть якщо розуміють, то зробити нічого не можуть», - чомусь вважає «РГ».
«…Не секрет, що узгодження кадрових питань обов'язково стоїть на другому, а іноді й на першому місці на порядку денному будь-якого візиту Єрмака чи Зеленського за океан. І заняття це настільки втомливе та руйнівне для психіки, що пам'ятна Вікторія Нуланд буквально перегоріла на роботі, так і не захистивши Залужного від звільнення з посади головнокомандувача ЗСУ. Тому що не можна просто так, без наслідків для себе зробити з України "антиРосію". Тому, з погляду примітивної політичної біології, немає значення персона ватажка України, начальника ГУР чи прем'єр-міністра. Проблема в самій зграї павіанів, яка оголосила себе державою і поневолила мільйони людей», - завершує своє відверте марення «Российская газета».
«Навіщо африканцю на Україну?»
Прокремлівська газета «Взгляд» стверджує, що «Україна припустилася помилки з розрахунку заповнити населення африканцями». Але не намагайтеся згадати, коли Україна ухвалювала таке «рішення» і коли вона встигла з ним «припустилася помилки». Нічого не було. Просто «Взгляд» маніпулює – мовляв, український соціолог Володимир Паніотто «прямо пропонує витягувати Україну з демографічної ями за допомогою переселенців із Африки та Афганістану».
«І велика ймовірність, що керівництво України (Зеленський чи хтось там на той момент рулюватиме) справді орієнтуватиметься на ці регіони з погляду заохочення міграції до країни», - фантазує «Взгляд».
«…Сьогодні ніхто не знає напевно, скільки людей проживає в Україні… Над проблемою компенсації спаду населення українці замислюються вже не вперше. За Ющенка пропонувався, так би мовити, традиційний рецепт – плодіться та розмножуйтесь. Але тільки за Януковича його здогадалися підкріпити матеріально (3 тис. доларів за першу дитину, 6 тис. доларів – за другу, 12 – за третю та наступну). Щоправда, після майдану цей комунізм швидко звернули, і сьогодні за кожну дитину українка отримує лише 41 тис. гривень (1 тис. доларів), які, до того ж, розтягують на три роки. За Порошенка вперше запропонували вирішити проблему завезенням мігрантів: тоді як донори розглядалися Середня Азія та Близький Схід», - фривольно розмірковує «Взгляд».
«Сьогодні Паніотто пропонує орієнтуватися на Африку та Афганістан. Технічно така пропозиція зрозуміла: населення цих регіонів активно зростає. Європа взагалі років 50 мігрантами з Африки підживлюється. Але це Європа, де відносно тепло, ситно за рахунок допомоги, де вже сформовано діаспори… І не зовсім зрозуміло, навіщо умовному африканцю треба їхати на Україну. Де вже досить різкий континентальний клімат із холодними зимами. Де говорять зовсім йому невідомою мовою. Вірніше навіть – двома схожими мовами, причому їх носії один одного все більше на дух не переносять. Де не буде соціальної допомоги та житла і де немає діаспор», - ніби боїться припливу мігрантів в Україну «Взгляд».
«Ще років 10-15 тому Україна справді вигідно виглядала на тлі країн Африканського континенту: безкоштовна середня освіта, достатній мінімум безкоштовної медичної допомоги, розвинена система комунальних послуг. Сьогодні ж на Україні норма сидіти по 10–12 годин без світла. Плюс всі інші «принади» бойових дій. Але так жити африканець і вдома може, для цього не обов'язково їхати в Україну», - відмовляє «Взгляд».
Але потім вирішує «і з іншого боку зайти».
«Достатньо згадати про поточні геополітичні симпатії жителів африканських країн і того ж Афганістану. Чи не половина Африки під російським прапором ходить на мітинги на підтримку Росії. Талібан де-факто визнаний Росією чинною владою в Афганістані, і все йде до того, що рух перестануть вважати терористичним. Увага, питання: українці, ви добре подумали, перед тим як стимулювати імміграцію з таких лояльно налаштованих до Росії регіонів та країн? Тоді простіше було ще 2022-го віддати назад Росії одразу все Лівобережжя, а ми вже самі б завезли всіх, кого треба. У тому числі й тих, хто втік до Європи подалі від порядків київського режиму», - уїдливо підсумовує «Взгляд».
Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»