Олігархи: кінець епохи

Визволення української економіки від впливу власників великих фінансово-промислових груп (ФПГ) плавно переходить у практичну стадію. Рада національної безпеки та оборони (РНБО) у жовтні провела тендер на створення електронного реєстру олігархів.

Передбачається, що система має запрацювати у стислий термін. Вже до 21 листопада переможець тендеру має надати РНБО повністю готовий реєстр (на підготовку пробної версії приділяється 2 тижні).

До цього часу можна прогнозувати ухвалення Верховною Радою (ВР) урядового законопроекту, яким пропонується віднести олігархів до категорії високоризикових осіб для ділових відносин.

Насправді це означатиме встановлення щільного державного контролю над фінансовими операціями власників ФПГ.

Тим часом, самі олігархи (попри війну) продовжують грати з державою у звичну гру: намагаються "вибити" для своїх підприємств низькі тарифи держкомпаній. І загрожують зупинкою цих підприємств, якщо тарифи збільшать.

№2 після Росії

Створення реєстру олігархів передбачається законом "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значний економічний або політичний вплив у суспільному житті".

ВР ухвалила цей закон 23 вересня 2021 р. з ініціативи президента Володимира Зеленського. Тоді було не дуже зрозуміло , яким чином перебування у списку олігархів (офіційному, а не складеному ЗМІ) обмежить їхні можливості.

Зараз картина починає промальовуватись конкретними деталями. Так, Кабмін у вересні вніс на розгляд Ради законопроект про зміни до закону "Про запобігання та протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню поширення зброї масової поразки".

Здебільшого зміни стосуються заходів щодо захисту фінансової системи України від дій Росії. Зокрема пропонується віднести російських резидентів (як окремих громадян, так і зареєстровані в РФ компанії) до переліку високоризикових.

Дуже символічно, що в цьому ж законопроекті є положення, згідно з яким високоризиковими (для банків, підприємств, компаній у різних сферах економіки) вважатимуться ділові відносини з особами, занесеними до реєстру олігархів.

Тобто, урядовці (розробники законопроекту №8008) тим самим ніби ставлять знак рівності між підсанкційними росіянами разом із колаборантами та власниками українських ФПГ.

Якоюсь мірою це так і є. Якщо оцінювати збитки, завдані українській економіці, то, безумовно, на першому місці будуть наслідки від російського військового вторгнення. На другому – від "ефективних приватних власників".

Вони через операції з офшорними компаніями щорічно викачували з української економіки мільярди доларів, одержаних від роботи підприємств, які дісталися фактично "на шару" у період президентства Л.Кучми.

Назад із офшорів у вигляді інвестицій в економіку надходила мізерна частина доходів, виведених таким чином з-під українського оподаткування.

Головним чином олігархи та їхні топ-менеджери вкладали гроші у підтримання своїх активів (заводів, електростанцій тощо) "на плаву". У розвиток (освоєння виробництва нових продуктів, впровадження інноваційних технологій) нічого не вкладалося .

На одному з машзаводів України автору показували німецький верстат 1944 р. випуску, вивезений із Німеччини 1946 р. у рамках репарацій. Цей верстат стояв не в заводському музеї, він стояв у цеху і продовжував працювати.

За відгуками адміністрації, працював добре. Але цілком очевидно, що виробляти на такому устаткуванні продукцію, що відповідає сучасним світовим вимогам – неможливо в принципі.

І це лише один, хоч і дуже яскравий приклад. Звідси висока енергоємність виробництва в українській промисловості.

Коломойський і Ко : старі пісні про "головне"

За таких розкладів конкурувати на зовнішніх ринках (і отримувати прибуток) із зарубіжними компаніями, що вклали сотні мільйонів доларів у нові ресурсозберігаючі технології – можна лише за рахунок низьких тарифів держмонополій: на електроенергію, на вантажоперевезення, тощо.

Тому будь-яка ініціатива уряду щодо підвищення цих тарифів зустрічає шалений опір з боку олігархів, їхніх топ-менеджерів та лобістів із різних галузевих асоціацій.

Наразі битва йде за низькі тарифи на електроенергію (е/е). У вересні Національна комісія з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКУ) опублікувала проект постанови про підвищення граничних цін на е/е.

Після цього розпочалася звичайна у таких випадках кампанія зі зриву урядового рішення. Федерація роботодавців України 13 жовтня письмово звернулася до Кабміну з проханням відмовитися від підвищення.

Мовляв, у такому разі витрати підприємств " зростуть на десятки мільярдів гривень ". При цьому у ФРУ зазначають, що " розуміють всю проблематику в енергетиці країни", що виникла після рашистських ракетних ударів, які пошкодили близько 30% енергетичної інфраструктури. Але все одно просять зберегти граничні ціни для е/е на поточному рівні.

У неформальній ФПГ "Приват" І.Коломойського проханнями не обмежуються. Топ-менеджери підприємств групи 12 жовтня зібралися на публічне обговорення проекту рішення НКРЕКУ.

Представники Нікопольського та Запорізького феросплавних заводів, а також Марганецького гірничо-збагачувального комбінату, об'єднання "ДніпроАзот" - відкритим текстом заявили, що ці підприємства будуть зупинені у разі підвищення граничних цін на е/е.

Раніше аналогічним чином шантажувати Кабмін намагалися у групі SCM Р. Ахметова. Адміністрація комбінату "Каметсталь" у серпневому зверненні до прем'єра Дениса Шмигаля поінформувала про майбутню зупинку підприємства в листопаді - через підвищення тарифів держкомпанії "Укрзалізниця" на залізничні вантажоперевезення.

Тобто, олігархи тим самим ніби підтверджують правильність та нагальну необхідність президентської ініціативи, спрямованої на обмеження їхнього впливу на українську економіку.

Далі буде?

Не можна сказати, що після ухвалення Радою законопроекту №8008 життя олігархів стане нестерпним. Це було б перебільшенням. Але все ж таки певні складнощі у них з'являться.

Як зазначається в записці пояснення до документа, критерій "високий ризик" не обов'язково тягне за собою припинення ділових відносин. Але призводить до посилених заходів первинного фінансового моніторингу.

Наприклад, якщо " високоризиковий " клієнт звертається до страхової компанії, страховики зобов'язані виконувати посилені перевірки його фінансових операцій. І якщо вони мають ознаки підозрілих чи ризикованих – повідомляти про це відповідні державні органи.

Встановлення та продовження ділових відносин з "високоризиковим" клієнтом можливе лише за попереднім погодженням керівника компанії та працівника, відповідального за фінансовий моніторинг.

Очевидно, що ці заходи можуть бути ще ефективнішими, якщо їх поширити не лише на самих олігархів, а й на підконтрольні їм компанії.

Також очевидно, що до деолігархізації економіки мають активніше підключатися силові відомства. У цьому контексті варто відзначити розслідування Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) щодо фінансових махінацій у держкомпанії "Укрнафта", яка фактично контролюється "Приватом" із 2002 р.

Спочатку слідством займалася Генеральна прокуратура України (з 2016 р.). Але дивним збігом обставин прокурори (у яких вартість записаного на родичів майна обчислюється десятками мільйонів гривень) за всі ці роки так і не змогли встановити винних у виведенні з компанії 13,3 млрд грн.

Але на початку вересня НАБУ повідомило про підозру 8 учасникам схеми, включаючи тодішнього голову правління "Укрнафти" бельгійця Пітера ван Хекке. За даними ЗМІ, розслідування зараз ведеться і щодо колишнього голови правління НАК "Нафтогаз України" Андрія Коболєва, який очолював наглядову раду "Укрнафти" у 2014-2019 роках.

Теоретично (успішне) завершення цього розслідування (включаючи винесення обвинувальних судових вироків та примусове відшкодування завданих державі збитків) може покласти край багаторічному пануванню "приватівців" у найбільшій нафтовидобувній компанії країни.

І таким чином звузити до мінімуму вплив групи І. Коломойського на таку стратегічно важливу для економіки галузь як нафтова промисловість.

Віталій Кримов, "ОстроВ"