Головний спонсор війни: що там у "Газпрому"?

Російський держконцерн "Газпром" потроху рухається до краю прірви. На це вказують його фінансові показники за минулий рік та плани на поточний. Поки що до дна далеко, але йде компанія саме у цьому напрямі.

Ну а оскільки вона є головним "гаманцем" федерального бюджету, можливості путіна щодо фінансування війни проти України невблаганно "тануть". Аналіз показує, що критична година "Х" може настати вже наступного року.

"Менше годувати і більше доїти"

На перший погляд зниження доходів "Газпрому" за підсумками 2023 р. не настільки велике, щоб говорити про катастрофу.

Але слід звернути увагу на структуру цих доходів. З них лише 4 трлн руб. від продажу газу (зокрема російським споживачам). Інші 3,4 трлн руб. – від інших видів діяльності.

А інші види діяльності – це (спрощено кажучи) коли поряд із буровою ділянкою збудували теплицю. І частина овочів, що вирощуються там, йде не в корпоративну їдальню, а продається в міських магазинах.

Зрозуміло, що основний дохід будь-якої компанії приносить основна (профільна) діяльність, інші доходи – це лише невелика "доважка" до її бюджету. Також ясно, що за продаж тепличних овочів 3,4 трлн руб. не заробити.

У 2023 р. "Газпром" багато будував у рамках федеральної програми догазифікації регіонів. Прокладено понад 2,5 тис. км міжселищних газопроводів, понад 400 віддалених сіл отримали доступ до мережевого газу. Очевидно, більшу частину інших доходів дали саме ці будівельні роботи.

Звичайно, це велике "досягнення": у середині першої половини XXI століття (!) жителі російської "глибинки" нарешті перестануть топити дровами. Але не забуватимемо, що це не основний бізнес компанії. "Велике будівництво" лише частково компенсує зниження надходжень від продажу газу.

І якщо на інші доходи (а у "Газпрому" в управлінні є ще й 16 ТЕЦ та 4 ДРЕС загальною потужністю 22,8 ГВт) припадає майже половина виручки – це вже, якщо розібратися, і не "Газпром". Це якийсь "Газенергобуд".

Ще один важливий сигнал – скорочення інвестиційної програми. Торік її урізали на 334 млрд руб. – порівняно з затвердженою раніше до 1,965 трлн руб. Тобто, на 14,5%. На ц.р. заплановано нове зниження, до 1,574 трлн руб.

Очевидно, що скорочуючи інвестиції (вкладаючи менше грошей у георозвідувальні та бурильні роботи), компанія звужує базу майбутніх доходів. Таке рішення для неї – по суті бомба уповільненої дії.

Не менш показовою є ситуація з боргами. В умовах міжнародних санкцій "Газпром" може розраховувати лише на внутрішній капітал (що ніяк не додає йому фінансової стійкості). Тому у 2023 р. він не мав зовнішніх запозичень.

За рахунок облігацій внутрішньої корпоративної позики концерн отримав 515 млрд руб. Гроші пішли на заміщення попередніх зовнішніх випусків у доларах та євро. При цьому, як зазначив заступник голови правління "Газпрому" Ф.Садигов, частина облігацій має державну гарантію щодо купонів.

Тобто, вже не лише "Газпром" допомагає федеральному бюджету. Тепер і сам федбюджет змушений допомагати "Газпрому", частково покриваючи його відсоткові виплати за випущеними борговими паперами.

Але, звичайно, саме концерн залишається спонсором для держави (читай: путінського режиму), а не навпаки. Проблема в тому, що запити цієї держави зростають вражаючими темпами.

У 2022 р. "Газпром" заплатив до бюджету 5,381 трлн руб., включаючи 1,248 трлн руб. додаткового податку на видобуток корисних копалин (рентний платіж). У 2023 р. на додаткову ренту довелося відстебнути ще 600 млрд руб.

Багато ЗМІ (як завжди) некоректно подали інформацію про сплату податків концерном минулого року: із заголовками "Газпром" сплатить до бюджету понад 2 трлн руб.". Насправді Садигов сказав наступне: "За нашою оцінкою, загальний обсяг податкових виплат головної компанії в 2023 р. складе 2,5 трлн руб. ". Тобто загальну суму відрахувань він не озвучив.

Але можна зі 100% впевненістю припустити, що з урахуванням усіх численних дочірніх компаній ("Газпром нафта" тощо) загальні виплати "Газпрому" державі ніяк не менші за минулорічні. Швидше, вони навіть більші.

2023 р. російський газовий гігант "різав" не тільки інвестпрограму. Загальне скорочення операційних витрат перевищило 1 трлн руб. Відомо, що " різали " по "живому", тобто по виробництву. Оскільки, відмовившись від широкого корпоративного застілля перед Новим роком, таку суму не заощадиш. Новину про цю економію росЗМІ подали з характерним заголовком: "Газпром" зізнався у нестачі грошей".

Так, грошей концерну справді не вистачає. І не лише через зниження ціни газу на ринку та втрату головного експортного ринку, європейського. Головна проблема – "видоювання" грошей із компанії до бюджету (читай: для фінансування злочинної війни проти України).

Як зазначав Ф.Садигов, за рахунок зменшення операційних витрат та інших заходів "Газпром" на кінець 2023 р. зміг акумулювати понад 420 млрд руб. у своєму резервному фонді. І далі (увага!) він каже, що до кінця ц.р. у резервному фонді має залишитися 180 млрд руб.

Притому що (як зазначалося вище) інвестпрограма на 2024 р. скорочена на 391 млрд руб. порівняно з минулорічною. І ще на 206 млрд руб. (плюс до торішнього скорочення) уріжуть операційні витрати дочірніх компаній.

Питання "куди ж тоді підуть гроші із резервного фонду?" – можна вважати риторичним. Відповідь очевидна.

Не менш очевидно, що якщо "Газпром", як корову з відомого анекдоту, "менше годувати" (скорочувати інвестиції та виробничі витрати) і "більше доїти" (збільшувати відрахування до федбюджету) – доля його чекає та сама, що й нещасну корову.

Східний "глухий кут"

Голова правління "Газпрому" А.Міллер на передноворічній селекторній нараді, присвяченій підсумкам 2023 р., далеко не випадково заслуховував лише керівників східних підрозділів.

З доповідями виступили директори "Газпром видобуток Іркутськ", "Газпром видобуток Ноябрськ", "Газпром трансгаз Томськ", "Газпром переробка Благовіщенськ". Про роботи на Ковиктинському родовищі (Іркутська обл.) звітували директори "Газпромбуду" та "Газпром буріння".

Показово, що слово не надали директорам "Газпром експорту" та "Газпром видобуток Ямал", раніше ключових філій концерну. Оскільки А.Міллер і так чудово знає, наскільки все сумно із закордонними продажами газу. За оцінками експертів, опитаних інформагентством Reuters, експорт "Газпрому" до ЄС у 2023 р. обвалився в 4(!) рази до попереднього показника. А саме ресурс із родовищ Крайньої Півночі і прокачувався газопроводом "Ямал – Європа".

Так, Євросоюз на рівні офіційного Брюсселя так і не наважився на санкції щодо самого "Газпрому" і не запровадив тотальної заборони на імпорт російського газу (тобто не застосував газове ембарго). Проте санкції (після повномасштабного вторгнення російської воєнщини в Україну) були ухвалені у низці країн – на рівні національних урядів.

Як результат, влада Австрії влітку 2022 р. націоналізувала підземне сховище газу Haidach, що належало "Газпрому" (друге за величиною в Центральній та Східній Європі, ємністю 2,8 млрд м3).

Влада Німеччини восени 2022 р. націоналізувала групу компаній Gazprom Germania (перейменовану на Securing Energy for Europe GmbH) з усіма її активами, а влада Польщі – частку "Газпрому" (48%) у компанії EuRoPol GAZ.

Крім того, восени 2022 року німці націоналізували компанію Uniper (раніше найбільшого імпортера російського газу). Яка відразу після цього почала арбітражний розгляд із "Газпромом", вимагаючи відшкодувати збитки на €11,6 млрд.

Ці заходи поряд із підривом обох гілок газопроводу "Північний потік" у Балтійському морі (вересень 2022 р.) майже зупинили експорт "Газпрому" до ЄС. Залишилися лише дуже невеликий транзит через Україну та постачання до балканського регіону газопроводом "Турецький потік".

Якщо припинити прокачування через Україну (а міністр енергетики Герман Галущенко раніше заявив, що НАК "Нафтогаз" не продовжуватиме транзитного договору з "Газпромом" у 2024 р.) – залишається не більше 16 млрд м3 на рік через Туреччину.

"Газпром" у цих умовах намагається переорієнтувати експорт. Звідси усунення пріоритетів на розвиток родовищ Якутії та Південно-Східного Сибіру, з яких зручніше качати газ до Китаю.

Раніше представники російського концерну не озвучували обсяги китайських постачань. А.Міллер вперше зробив це на передноворічному "селекторі". За його словами, у 2023 р. експорт до КНР становив 22,5 млрд м3. Це обсяг, який було прокачано газопроводом "Сила Сибіру".

Тепер подивимося, скільки газу раніше "Газпром" продавав у ЄС. І відповімо на риторичне запитання: "Чи може переорієнтація експорту на Китай компенсувати втрату європейського газового ринку?"

Так, у жовтні 2023 р. А.Міллер їздив до Пекіна, де підписав угоду з Китайською національною нафтогазовою корпорацією CNPC про спільне проєктування нового газопроводу з Приморського краю потужністю 10 млрд м3 на рік.

Але це все ж таки локальний проект, хоча й відносно великий. Навіть за умови його реалізації замістити європейський експорт все одно не вдасться. А далекосхідний газопровід збудують нескоро.

Це випливає із виступу глави "Газпрому" на грудневій підсумковій нараді. "А в 2025 р., шановні колеги, і в цьому немає жодних сумнівів, ми з вами вийдемо на контрактні обсяги постачання газу до Китайської Народної Республіки – 38 млрд м3 газу", – сказав він.

38 млрд м3 – це проєктна потужність "Сили Сибіру". Таким чином, збільшити цифру ще на 10 млрд м3 в найближчому майбутньому не вийде. Але й 48 млрд м3 з урахуванням далекосхідного газопроводу – далеко не 146 млрд м3, які раніше споживав Євросоюз.

Частково виправити справи "Газпрому" міг би газопровід "Сила Сибіру 2" з річною потужністю 50 млрд м3, про будівництво якого путін "домовився" з лідером КНР Сі Цзіньпіном у березні 2023 р.

"Домовився" – бо в результаті китайська сторона так і не підписала відповідний документ. Травневий візит до Пекіна російського прем'єра М.Мішустіна з метою "продавити" підпис – виявився безрезультатним.

Тоді ж західні ЗМІ з посиланням на джерела повідомили, що офіційний Пекін негласно відмовився від цього проєкту на користь газопроводу Лінія D з Туркменістану. А рішення щодо "Сили Сибіру 2" китайське керівництво всіляко затягуватиме.

У будь-якому випадку (побудують колись "Силу Сибіру 2" чи ні) вже зараз треба констатувати майже повну експортну залежність "Газпрому" від китайського ринку. Яка автоматично створює політичну залежність росії від КНР.

Але китайцям у відповідь не порадиш "готуватися до газу по €3 тис." (за 1 тис. м3), як це раніше робив екс-президент РФ Д.Медведєв, звертаючись до європейців із коментарем щодо їх підтримки України. Оскільки основні обсяги газу для своєї економіки КНР імпортує з Австралії та Близького Сходу. Так давайте по заслузі оцінимо красу гри Сі Цзіньпіна, який вміло скористався ситуацією і вичавив з неї максимум.

В результаті росія, яка роками тримала на "газовій голці" Україну, інші пострадянські країни та Євросоюз, тепер сама опинилася на дуже короткому "газовому повідку" у Китаю.