«Бери й роби!» Як переселенцю почати заробляти в новій ніші на новому місці

Досвід переселенців, які на новому місці почали заробляти в новій для себе сфері, свідчить: це цілком реально. Треба лише менше боятись, більше навчатись і робити ставку на власні сильні сторони. А також брати до уваги досвід тих, хто вже пройшов цей шлях – щоб уникнути типових помилок.

«Треба усвідомлювати, що майже ніхто на новому місці не починає дійсно з абсолютного «нуля» – бо у вас є освіта, досвід, особисті цінності тощо. Все це вже є у людини, є невід’ємною частиною її буття», – переконаний тренер, андрагог, підприємець, президент ЗГО «ЦРК «Професіонали», юрист, консультант з розвитку підприємництва Кирило Дядя. Зараз близько 90 відсотків слухачів його бізнес-тренінгів - саме переселенці. 

За спостереженням тренера, більшість його слухачів шукають зайнятості у тих сферах, у яких вже мають певний досвід.

«Хоча траплялись і протилежні випадки – наприклад, людина була фармацевтом, а стала займатися випічкою», – зазначає Кирило.

Отже, наша перша історія про те, як людина використала вже наявні навички й досвід, а друга – про те, як розпочати абсолютно нову для себе діяльність.

Спираючись на попередній досвід

Переселенка з Луганської області Тетяна Комісаренко зареєструвала ФОП і почала системно заробляти масажем майже в 50 років – після того, як понад два роки тому переїхала на Тернопільщину. 

«Я пройшла свої перші курси й отримала відповідні сертифікати як масажистка ще понад 20 років тому, у 2001 році. І це були не єдині мої курси», – каже жінка.

За університетським дипломом Тетяна є бухгалтеркою, має досвід роботи в журналістиці. Масаж ніколи не був для жінки основним джерелом доходу – попри те, що вона мала дома масажний стіл і робила масаж родичам, знайомим, сусідам. 

Останні кілька років перед повномасштабним російським вторгненням Тетяна із чоловіком і молодшими дітьми мешкала в одному з сіл Старобільського району.

«Коли після приходу росіян ми тікали з села, я разом з іншими документами забрала свої сертифікати масажистки», – згадує Тетяна.

Родина оселилась у селищі Заводське Чортківського району Тернопільської області. Аналізуючи, чим вона могла б заробляти, Тетяна відкинула особисте селянське господарство та роботу за університетським дипломом. Дійшла висновку, що в селищі буде затребуваною послуга масажистки. 

До справи вона підійшла дуже ретельно. Орендувала кабінет, зареєструвала ФОП, у кабінеті облаштувала все відповідно до санітарних вимог. Це не лише професійний масажний стіл, а й подача води й водовідведення, кварцова лампа, кондиціонер. Жінка підкреслює: все це потребувало грошей, і вона заробляла їх й процесі, у тому числі тими ж масажами й доглядом за хворими людьми. Вкладала вона гроші й у власне навчання. Так, зараз Тетяна надає послуги з гірудотерапії (лікування п’явками) та хіджами (лікувальне кровопускання). Для цього пройшла відповідні курси й отримала сертифікати. Навчання загалом їй коштувало понад 20 тисяч гривень.

У кабінеті Тетяни є все необхідне – відповідно до санітарних вимог

Крім того, жінка пройшла платні курси коучингу. Адже більшість клієнтів потребують того, щоб під час процедури виговоритись Тетяні, як то кажуть, «поговорити за життя», розказати про свої проблеми, вислухати її думку у відповідь – як це часто буває у сфері обслуговування.

«Тому я зробила висновок: щоб правильно підтримувати таку бесіду, мені не зайвим буде пройти навчання з коучингу, – каже масажистка. –Заробляти коучингом я зараз не планую, але отримані знання дійсно допомагають у спілкуванні».

Більшість клієнтів Тетяни – мешканці цього ж селища, але дехто їздить із сусідніх міст: Чорткова та Борщева. На гірудотерапію двоє чоловіків приїжджають навіть з Тернополя. 

Тетяна Комісаренко здебільшого надає послугу мешканцям селища Заводське, хоча дехто з клієнтів приїжджає з сусідніх міст і навіть з Тернополя

Освоюючи нову сферу

На відміну від Тетяни Комісаренко, 33-річна двічі переселенка з Алчевська Луганської області Вікторія Свиридова, щоб почати заробляти після переїзду, прийшла в абсолютно нову для себе сферу. В Алчевську вона навчалась на економіста, але за фахом не працювала, останні роки виховувала дітей, родину забезпечував чоловік. Переїхавши два роки тому в Закарпатську область, вирішила, що час заробляти самій, тим більше що діти подорослішали. Отже, майже одразу після переїзду Вікторія пройшла навчання й отримала сертифікат майстра бровиста та ламімейкера (ламінування вій та брів, корекція брів). Крім того, взяла участь у кількаденному тренінгу «Основи фінансової грамотності та бізнес-планування», який на Закарпатті організувала релокована з Луганщини ГО «Майстерня щастя». І якщо тренінг від ГО для переселенки був безкоштовним, то у вузько фахове навчання треба було вкладати власні гроші. Кілька тисяч гривень Вікторія заплатила за курси. Також на період навчання оплачувала житло у Львові. Виділити на це гроші допоміг чоловік.

Гроші довелось витратити також на інструмент та на розхідні матеріали. 

«Відбивати» вкладені кошти Вікторія почала далеко не одразу, але все ж почала. 

Вікторія Свиридова після завершення навчання

Розповідає, що спочатку разом з іншою переселенкою, яка надає послуги манікюру, орендували офіс на двох у Сваляві Закарпатської області. Але Вікторія зробила висновок, що «не тягне» такі розходи. Тепер вона виїжджає до клієнток додому. Крім того, керівниця ГО «Майстерня щастя» Марина Бражнікова, яка допомагає переселенкам з навчанням і працевлаштуванням, запропонувала Вікторії в разі потреби працювати з клієнтками в офісі ГО – умови це дозволяють. Іноді Вікторія так і робить.

Вікторія Свиридова іноді надає свою послугу у приміщенні ГО «Майстерня щастя»

До речі, саме постійний контакт з громадською організацією з Луганщини та з іншими земляками-переселенцями, за словами Вікторії, є однією з запорук успішності її роботи. 

«Я наважилась освоїти нову професію і вкласти в це гроші саме завдяки підтримці членкинь організації», – каже жінка. Зауважує, що саме тут отримала не лише можливість користуватись приміщенням для надання послуги, а й безкоштовне навчання з бізнес-планування, і консультації у коуч-центрі, і контакти для того, щоб напрацьовувати нових клієнток.

Можливості навчання: що можна зробити за рахунок міжнародних донорів

Як зауважує консультант з розвитку підприємництва Кирило Дядя, зараз для переселенців є дуже багато можливостей навчатись за рахунок грантодавців. Але треба усвідомлювати: одна з цілей грантодавців – легалізувати малий бізнес, стимулювати українців платити податки. Отже, міжнародні донори, побачивши, що багато хто прагне уникати сплати податків, просто припинили фінансувати вузько фахове навчання.

«Говорячи про різноманітні курси й тренінги, треба одразу відзначити, що вузько фахове навчання (як те, за яке героїні нашої статті платили власні кошти. – «ОстроВ»), за думкою донорів – це якраз і є один із перших кроків до підприємництва, – каже Дядя. – І саме тут є «провалля», бо організатори багатьох проєктів, в рамках яких людей навчали за грантові кошти, не отримували зрештою потрібних результатів. Тобто, людина навчалась за кошти проєкту, ставала фахівцем – і потім йшла працювати «під піратським стягом», не реєструючи ФОП, не сплачуючи податки».

Саме тому вузько фахове навчання грантодавці фінансувати припинили. Тому більшість бажаючих отримати нові навички, як героїні нашої статті, платять за це власні кошти. 

У той же час Кирило Дядя каже, що при написанні бізнес-плану, оплату такого навчання варто вкладати в нього як один із початкових етапів.

«Це логічно для донора і враховується в бюджеті бізнес-плану», – каже фахівець.

Він зауважує, що отримати фінансування від донорів під грамотно написаний бізнес-план цілком реально. Так, Кирило певний час вів власну статистику щодо того, скільки слухачів його тренінгів, написавши бізнес-плани, отримували під них фінансування. І зробив висновок: це близько 35 відсотків.

Потрапити на безкоштовне навчання на кшталт того, яке проводить Кирило, можна, якщо відслідковувати діяльність різних громадських організацій – як згадана вище ГО «Майстерня щастя». У той же час, за словами Кирила,  в цих організаціях досить складно зорієнтуватись.

«Це дуже непросте питання», – відповідає він на питання щодо того, які саме громадські організації і в яких регіонах України організовують навчання для переселенців за допомогою міжнародних донорів.

Аргументує це так: «Під час повномасштабного вторгнення кількість громадських установ (фондів, організацій) збільшилась в геометричній прогресії, і багато з них включають в свою діяльність освітні послуги, а саме – проведення навчання з бізнес-планування. Інколи це вимоги донорів, інколи – загальний проєкт на відновлення інфраструктури місцевості й на розвиток економічної спроможності. Або ж вимоги місцевості – коли в невеликій громаді є умовно одна організація, яка має хист взагалі реалізувати проєкти, і вона починає реалізовувати освітні проєкти для громади, особливо якщо там є певна кількість ВПО».

Тобто – переселенцям варто моніторити те, що відбувається в громадському секторі у тому регіоні, де вони проживають.

Кирило також зауважує, що громадським організаціям, які беруться надавати освітні послуги, варто спочатку отримати й проаналізувати запит аудиторії, а вже потім проводити відповідні заходи. Тому що інакше під час освітніх заходів можуть виникати проблеми – наприклад, змішана аудиторія, коли одні із слухачів взагалі нічого не розуміють, другі прагнуть показати свою експертність, а третім просто нецікаво.  Якщо давати тут пораду потенційному слухачеві курсів чи тренінгів – треба шукати навчання відповідно до власного рівня (початковий, середній, рівень «PRO»).

Кирило Дядя під час бізнес-тренінгу для жінок-ВПО у Закарпатській області

Більшість тренінгів, які наразі фінансують міжнародні донори, націлена на ВПО, а тематика цих заходів періодично трансформується. 

«Станом на сьогодні, на  березень 2024 року, я проводжу 90 відсотків тренінгів тільки для ВПО. Стосовно тематики – це здебільшого складання бізнес-планів (причому хочу відзначити, що ще 3-5 років тому це були досить тривалі програми – 1-3 місяці, з менторською підтримкою, індивідуальними консультаціями, а зараз це 3-5 днів). Окремо донори почали підтримувати  тренінги з розвитку soft skills (м’які навички – самоорганізація, тайм-менеджмент, лідерські якості, самопрезентація тощо)», – розповідає Кирило Дядя.

Він також наголошує, що на сьогодні Центр зайнятості є  розпорядником  державної програми надання грантів на заснування та відновлення підприємницької діяльності, і переселенцям варто претендувати на таку допомогу. Це  гранти до 250 тисяч гривень. 

«Навчання відбувається онлайн на порталі «Дія», заповнення бізнес-плану – власними силами.  Захист майже не потрібен – бізнес-план аналізується командою фахівців, якими проставляються бали й приймається рішення», – каже фахівець.

Гендерна складова

Спілкування з тренером і з переселенцями, які створюють бізнес чи стають самозайнятими особами на новому місці, свідчить, що в цій сфері спостерігається певна гендерна розбалансованість: серед слухачів бізнес-тренінгів та курсів відверто переважають жінки.

«Серед слухачів моїх тренінгів останнім часом гендерний розподіл виглядає так: 90 відсотків жінки/10 - чоловіки. Але, звісно, це залежить  від різних факторів. Якщо мова йде про студентську молодь, розподіл виглядає як 50/50», – каже Кирило Дядя.

Це продиктовано різними факторами, так чи інакше пов’язаними з війною (адже очевидно, що на передовій відсоткове співвідношення жінки/чоловіки виглядає зовсім інакше).

Статистика, опублікована моніторинговим сервісом «Опендатабот», свідчить, що у 2023 році кожен другий новий ФОП відкривали жінки. 

Порада від переселенців-ФОПів: релоковані податкові органи можуть відлякувати банки й потенційних партнерів 

Статистика від «Опендатабот» свідчить, що ФОПи продовжують реєструвати й у тих органах державної податкової інспекції, які є релокованими з окупованих територій. Тобто, ті, в назвах яких «прошиті» назви окупованих міст і районів. Наприклад, у податкових органах Луганської області протягом 2023 року зареєстрували 881 ФОП. При цьому близько 95% області перебуває в окупації, усі без винятку податкові органи Луганщини є релокованими, і значна їхня частина – ще з 2014 року. Частково це стосується й Донецької, Запорізької й Херсонської областей. 

Попри те, що реєструватись у релокованих податкових можна, й це відбувається, переселенці, з якими спілкувалась журналістка «ОстроВа», стверджують, що краще цього уникати. За їхніми словами, значно зручніше працювати, зареєструвавшись у тих податкових органах, які фізично розташовані в неокупованих регіонах України й мають відповідні назви. А якщо ти був зареєстрований на тій території, яка опинилась в окупації, радять перереєструватись. Наведемо приклади.

У релокованих податкових органах Луганської області протягом 2023 року зареєстрували 881 ФОП. Переселенці з власного досвіду радять уникати такої реєстрації

«Я була підприємицею ще до повномасштабного вторгнення – з реєстрацією в Старобільській податковій інспекції Луганської області. Після переїзду в Тернопіль ще в березні 2022 року колеги порадили мені перереєструватись у місцевій інспекції. Сказали, що навіть самі назви в документах, які асоціюються з окупованим регіоном – «Старобільский район» або «Луганська область» – можуть відлякувати потенційних партнерів, клієнтів, постачальників тощо. Бо вони можуть думати, що я залишаюсь на окупованій території і сплачую податки окупаційній владі. Зрештою я переконалась, що це правда», – каже переселенка-підприємиця Вікторія Назаренко. 

Інший переселенець з цього приводу розповідає, що у 2023 році зареєстрував ФОП у релокованій з Луганської області Кадіївській (до перейменування міста Стахановській) податковій. І це зрештою унеможливило реєстрацію ФОПівського рахунку в банку: електронна система просто «не пропускала» назву податкової з окупованого міста. І якщо співробітники банку розуміли, що податкова є релокованою й не «обробляє» окупаційну владу, то «пояснити» це електронній системі було неможливо. Тому місце реєстрації довелось одразу міняти.

Назви релокованих податкових органів у реєстраційних документах можуть відлякувати банки й потенційних партнерів

Поради від тренера

Інші поради від переселенців, які вже пройшли шлях освоєння нових навичок та реєстрації ФОП, суто індивідуальні. Комусь зручно самому вести звітність, комусь – заплатити за це фахівцю. Тетяна Комісаренко каже, що така послуга, принаймні в Чортківському районі Тернопільської області, коштує 500 грн за звіт. Так само – комусь зручно реєструватись у «Дії», а комусь піти в ЦНАП і зробити все за допомогою фахівця.

Поради, які більше лежать у психологічній площині, ми попросили дати Кирила Дядю. Ось вони.

«Перша порада – складіть план того, що ви будете робить наступного дня, тижня, місяця (це стабілізує ваші емоції, дасть можливість зрозуміти, куди ви рухаєтесь далі).

Друга  порада – постійно вчіться. Ходіть на курси, тренінги, волонтерські заходи, зустрічі… Все це дає можливості, по-перше, навчатись чогось нового. По-друге, це інтеграція в середовище, де ви живете. По-третє, це нетворкінг, нові знайомства. До речі, за статистикою на роботу приймають людей у 70 відсотках випадків по знайомству.

Третя порада – НЕ чекайте (поки знайдете житло, оформите виплати тощо). Одразу починайте шукати роботу. Якщо ви замислились над власною справою, поставте собі питання: «А що я втрачу, якщо почну зараз?» І починайте! Будуть стрибки, будуть провалля, але ви будете рухатись до своєї крамнички чи майстерні…

І ще. Зазвичай на питання «чому не зараз?» ті, хто тільки планує  відкриття власної справи, називають головною причиною нестачу грошей. Але це омана самого себе. Скільки б не було грошей, їх завжди не буде вистачати. Отже, надумав – бери й роби!!!»

Раніше «ОстроВ» описував досвід кафе «ЖираFF», яке переселенці з Рубіжного Луганської області відкрили у Кропивницькому.

Юлія Сабаєва – для «ОстроВа»