Оцінювання львів’янами особи і діяльності міського голови Андрія Садового доволі суперечливі. Дехто вважає його ефективним управлінцем, більшість – ефективним популістом.З Садовим важко боротися – він  власник найпотужнішого в регіоні медіа-холдінгу. Втім, як сумно зізнався колись один із попередників Садового Любомир Буняк, львівській громаді догодити важко...  

- Андрій Іванович, нещодавно ЗМІ оприлюднили інформацію, ніби Ви на зустрічі з Олександром Лавриновичем заявили, що в ході цієї виборчої кампанії маєте намір підтримувати кандидата в Президенти Віктора Януковича. Це правда?

- У мене дійсно була розмова з Олександром Лавриновичем. Ми з ним спілкувалися про постанову Верховної Ради щодо виборів в органи місцевого самоврядування. Жодної розмови про підтримку жодного з кандидатів не велося. Тобто, оприлюднена інформація є компіляцією фактів, є брехнею.

- На Вашу думку, з якою метою це робилося? Це намагання Вас дискредитувати?

- Я думаю, львів’яни чітко знають мою позицію. Я підтримую львів’ян. І коли я вступав на посаду міського голови, я присягав на Біблії, на Конституції, що я буду служити громаді міста. Тому коли мова йде про вибори Президента, моє завдання – організувати можливість для громадян Львова чесно висловити свої побажання, щоб вибори відбулися і були легітимними у Львові і в Україні.

Я не буду втручатися в жодні політичні процеси, тому що це не моя справа, і коли мене в неї втягують, - ну, це неправильно. Я розумію, що вже почалися змагання за крісло міського голови, і я думаю, що ми почуємо багато різної інформації. Я пам’ятаю 2006 рік: мене обливали брудом з ранку до вечора під час виборів, звинувачували у всіх можливих і неможливих гріхах – після виборів все це закінчилося. Напевне, такий самий етап треба буде пройти і зараз.

- Ви кажете, що підтримуєте львів’ян. Але львівська громада дуже політизована. Всі пам’ятають, що тут відбувалося у 2004-2005 роках. Ви впевнені, що зможете лишитися поза тими політичними пристрастями, які вируватимуть у Львові?

- Я думаю, що львів’яни стоятимуть на принципах демократії і на принципах здорового глузду. Ми сьогодні прекрасно розуміємо, що ці вибори є важливими для нашої держави в плані подальшого її існування. Опоненти нашої країни будуть робити все можливе, щоб ці вибори зірвати. Пам’ятаєте 2004 рік, третій тур виборів? Світова спільнота сприйняла це, враховуючи волевиявлення людей. Але, я думаю, у 2010 році ситуація може помінятися.

- Ви вважаєте, що третій тур виборів можливий і цього разу?

- Це залежить від свідомості кандидатів, які хочуть обійняти найвищу посаду в державі. Якщо вони є патріотами, вони повинні вчиняти так, як вчиняють у цивілізованих країнах, коли переможця першим вітає опонент. Коли у нас це буде, тоді буде все в порядку. Цього разу Україна буде проходити свого роду тест на цивілізованість.

- Окрім Вашої позиції може бути ще й позиція міської ради чи окремих її депутатів. Наскільки Ви контролюєте процеси там?

- Контролювати раду – це є річ невдячна, тому що це є дев’яносто людей, і кожен з них має свою думку.

- Але Ви її голова.

- Так, моя задача – консолідувати. Ми – чи не єдина рада в Україні, де нема більшості, де нема меншості. Я завжди намагаюся робити так, щоб кожне рішення проходило консенсусом, тому що мені важлива єдність. Найбільшою трагедією України є зрада, є, власне, відсутність єдності. Я хочу, щоб ми були єдині. Я стараюся все це організовувати. І ті партії, які сьогодні представлені у Львівській міській раді, всі стоять на державницьких позиціях.

- Хто з сьогоднішніх кандидатів у Президенти є найбільш бажаним для Львова, для Вас особисто?

- Згідно соціології, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко має двадцять три відсотки підтримки львів’ян, Президент України має п'ятнадцять відсотків підтримки львів’ян, Яценюк має чотирнадцять відсотків, потім ідуть Олег Тягнибок і лідер опозиції Янукович. Я думаю, що ця ситуація буде мінятися, бо виборчу кампанію для того і проводять, щоб міняти результати, і ці дев’яносто днів є дуже складними. Кожного дня кожен з кандидатів демонструє свої героїзм і мужність, і любов до України і українців.

- Ви наводите соціологію, але це річ, на яку впливають і ірраціональні фактори, і популізм. Ви особисто знаєте всіх цих людей як управлінців, і мали змогу оцінити відповідні їх якості. Хто з них кращий?

- Це є зовсім різні люди насправді.   

- Але Президент має бути один.

- Президент має бути один, але має бути один  і голова Верховної Ради, один голова уряду, один керівник Міноборони, один керівник СБУ. Всі ці посади надзвичайно важливі для країни. Ті люди, які мають довіру львів’ян, і довіру взагалі українців, мали б сідати за круглим столом і в інтересах держави шукати консенсус, якщо вони є лідери. Якщо вони не є лідерами, тоді ми йтимемо в нікуди.

- А вони є лідерами?

- Та ж сама Тимошенко має велику підтримку українців. Янукович має велику підтримку. Нам потрібна єдина Україна, нам не потрібні різні частини України. Тому я думаю, що всі політичні сили повинні сідати за круглий стіл і находити компроміс. Інших варіантів успішного розвитку ситуації в країни не-бу-ва-є, ні-ко-ли! Сьогодні ми ніби летимо в літаку, і всі намагаємося змагатися за керування ним. Це може довести до катастрофи того лайнера, який називається Україною.

Треба знайти можливість домовитися. Має бути взаємний контроль, але його метою має бути ідея сильної потужної держави Україна. Якщо вони домовляться про це – прекрасно, значить, ми маємо в Україні реальних політичних лідерів. Якщо вони не домовляться, то їх всіх час змете. Прийдуть інші покоління політиків. Історія не терпить пустки.

- Ви працювали і при уряді Януковича, і при уряді Тимошенко. З ким Вам було комфортніше працювати?

- Я завжди з повагою ставлюся до того уряду, який є легітимним в нашій державі. Наприклад, сьогодні, працюючи з урядом Тимошенко, ми знайшли чітке взаєморозуміння щодо проблеми водопостачання Львова. Ми отримуємо підтримку держави. Робляться масштабні роботи. Згідно урядової програми, ми маємо отримати сто дев’яносто один мільйон гривень. Тут є багато інших проектів, які підтримуються.

Якщо говорити про уряд Януковича, чесно кажучи, були напрацювання, але до фінальної стадії вони не дійшли. Хоча я не можу не згадати рішення уряду про передачу аеропорту в комунальну власність. Потім, правда, це рішення було скасоване.

Тобто, якщо проаналізувати ці два уряди, уряд Тимошенко є однозначно кращим у частині розуміння інтересів громади Львова, її нагальних потреб.

- Гроші на водопостачання уже виділені?

- Ми отримали станом на сьогодні вже сто двадцять мільйонів гривень. Ми думаємо, що отримаємо їх всі до кінця року.

 - А Вам не здається, що це хабар, перед виборами?

- Будь ласка, нехай всі інші політичні діячі таким чином допомагають громадянам. Тому що якщо це покращує життя громадян, якщо це вирішує нагальні соціальні потреби, я вважаю, що це є дуже позитивний крок. Львів’яни до цього ставляться достатньо спокійно. До речі, я нещодавно звернувся до всіх кандидатів у Президенти з пропозицією. Багато коштів вони витрачають на рекламу. Насправді ця реклама не дає того ефекту, якого їм хотілося б. То ж чому, наприклад, не купити нормальні класи у школи – класи фізики, класи хімії, комп’ютерні класи? Один клас коштує сто тисяч гривень. Якщо порахувати їх бюджети, кожен з кандидатів міг би виділити Львову гроші на сотню класів, і це було б суттєво і важливо.

Коли ми говоримо про водопостачання, то маємо на увазі вирішення питань, надзвичайно важливих для міста. Тому що не може бути цивілізованим місто, де люди не мають змоги отримувати воду тоді, коли вони хочуть. Ця проблема існує дуже багато років. І ми за останні три з половиною роки дуже багато зробили. На сьогодні вісімдесят п’ять відсотків львів’ян мають воду цілодобово. Але ще трохи лишилося доробити.

І мені приємно, що сьогоднішній уряд це почув, тому що я це питання ставив перед всіма урядами, за той час, що я працюю міським головою. І є розуміння, і є підтримка. Я завжди відкрито дякую тим, хто допомагає громаді Львова. І всім пропоную співпрацю – працюймо разом, зробимо наших львів’ян щасливішими, чи безпечнішим зробимо їхнє життя.

- Я так розумію, що налагодження цілодобового водопостачання Ви представлятимете як своє головне досягнення в ході кампанії з виборів мера.

- Ви знаєте, я цього не обіцяв, і я на цьому не роблю акцент. Я вважаю нашим обов’язком це зробити. Так само, як і багато інших проблем просто треба вирішувати.

- А що Ви вважаєте Вашим головним досягненням?

- Формування якісної команди управлінців, яка сьогодні працює в міській раді. Перший заступник міського голови прийшов на роботу з Франківська, де був заступником мера. Заступник з інфраструктури пан Шевчук був свого часу заступником міністра оборони, генерал-лейтенант. Він дійсно за останній рік суттєво підсилив нашу команду. Начальник управління охорони здоров’я приїхав з Чернігова, начальник департаменту фінансів приїхав з Луцька.

Тобто, ми зібрали з цілої України якісну команду людей. Це моя найбільша заслуга. А те, що виходить, - роблять львів’яни. Я тільки організовую цей процес.

- Але яким чином, в такому разі, громада Львова відчуває роботу ваших спеціалістів?

- Через покращення водопостачання. Три роки тому люди отримували воду по шість годин на день. З цього літа всі мешканці Львова мають постійно гарячу воду. Чи багато міст в Україні, де є постійно гаряча вода? Освітлення міста. Дуже багато ми зробили по ремонтах доріг, дуже багато ми зробили по ремонтах в наших львівських школах, дитячих садочках. Сама атмосфера міста помінялася.

- Але між тим з чотирьох українських міст, які мають приймати матчі Євро-2012, Львів – головний кандидат на виліт. Ви впевнені, що впораєтеся з цією проблемою?

- Я про це чую два роки. Я думаю, що два з половиною роки, які лишилися до проведення чемпіонату, про це будуть постійно говорити. Коли хочуть зробити боляче Україні, як правило, роблять боляче Львову, тому що Львів – це є символ нашої держави. Це українське місто, це патріотичне місто, це красиве місто – воно є серцем Чемпіонату.

Ви знаєте, що сама ідея подати заявку на проведення чемпіонату народилася у Львові? Коли було святкування сто десятої річниці українського футболу. Тому що батьківщиною українського футболу є місто Львів. Власне, тут був зіграний перший матч, між командами Львова і Кракова. І потім ще півроку ми переконували польську Федерацію футболу доєднатися до заявки.

Звичайно, ми не можемо все зробити заздалегідь, як зробив Донецьк, маючи вже збудований стадіон, дякуючи пану Ахметову. Є поважний чоловік Ярославський у Харкові, чи поважний чоловік Коломойський у Дніпропетровську. Це багаті люди, які собі за життя збудували пам’ятники, у вигляді стадіонів. Це благородна річ.

У нас олігархів такого масштабу немає, і це є плюсом для Львова – наш стадіон будує громада. І мені приємно, що уряд також нас підтримав – ми маємо триста мільйонів у державній програмі на фінансування цього об’єкта. Мені приємно, що нарешті настав час для нашого летовища, тому що у Львові це є бізнес – до нас приїжджають туристи, і ми маємо дуже позитивну динаміку по туризму. Це є великі інфраструктурні проекти, і вони робляться чітко по графіку.

Я впевнений в тому, що Львів з честю прийме чемпіонат у 2012 році, що ми будемо гостинно вітати всіх наших гостей. По готельній інфраструктурі спільно з містом-супутником Трускавцем ми задовольнили повністю всі вимоги, які є, чого не можна сказати щодо інших міст.

- Ви сказали, що у вас немає олігархів. Зате у вас є чималенькі державні кошти, є Віталій Гайдук і Сергій Тарута і є Юлія Тимошенко, яка лобіює їхні інтереси. Ви задоволені роботою їх компанії у Львові?

- Я взагалі не задоволений роботою будівельників. Я завжди маю претензії до них, і завжди буду мати. Але на сьогодні головне – що роботи ведуться, що ми чітко свої дії погоджуємо з УЄФА. Те, що роботи на стадіоні і частково в аеропорті виконує компанія «Азовінтекс», яка є власністю родини Тарути, - це є і мінус, і плюс.

- В чому мінус, і в чому плюс?

- Це є велика компанія, і вона має ще багато об’єктів. А якщо вона велика, то до неї і вимоги є великі. Тому я думаю, що вони зобов’язані впоратися з поставленим завданням. Тарута є достатньо близькою людиною до Юлії Тимошенко. Якщо вони не впораються, будуть питання до Юлії Тимошенко, і вона до них буде мати питання.

- Якщо вона програє вибори, питати вже не буде з кого.

- Ви знаєте, вибори – це річ, яка відбувається в Україні час від часу. Вибори – це не є чийсь кінець, це, можливо, чийсь початок.

- Але не Тимошенко, і не Януковича.

- Мені здається, що принцип демократії і принцип прямих виборів є дуже позитивним, і треба завжди дивитися у завтрашній день. Політик насправді має вибори кожного дня.

Проблема української політики полягає знаєте в чому? Успішна публічна політика є збитковою в фінансовому плані. А неуспішна публічна політика є прибутковою. У нас дев’яносто дев’ять відсотків політиків, приходячи до влади, починають думати, як на цьому заробити. І в результаті вони втрачають свою популярність, і втрачають своє реноме. Тому що якщо ти стаєш на сторону лобізму когось, ти завжди ущемляєш когось іншого.

Треба мати дуже велику мужність бути над тим всім. Це дуже важко. Тебе за це б’ють. За той час, що я працюю міським головою, до мене приходило багато людей з пропозиціями бути учасником різних бізнесових процесів. Я всім відмовив, і всім відмовлятиму завжди. Мені сорок один рік. Я свій авторитет заробляв все своє життя. Втратити його можна за одну мить.

- Але і уряд Януковича, і уряд Тимошенко - це якраз приклади безсовісного лобізму, і щось на рейтингу цих політиків це ніяк не відобразилося.

 - Є різні рівні громадської свідомості. Ми ж сьогодні маємо політиків, які говорять те, що подобається людям. В тому їхня особиста трагедія. Тому що в історію входять політики, які говорять те, що людям не подобається. Ті, які палять себе, щоб цим теплом обігрівати дуже багато людей. Їхніми іменами називають вулиці і міста. Але для цього треба мати дуже велику мужність, дуже велику впевненість і силу, і мати Божу ласку. Плисти по течії дуже просто, але це, як правило, закінчується водоспадом. А приймати рішення – дуже складно.

- Ви можете назвати такого морального політика в сучасній Україні?

- Я можу назвати моральних людей, до яких я маю велику повагу. Це глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир Гузар, це ректор Українського католицького університету Борис Гудзяк, це віце-ректор Мирослав Маринович. Це є велетні. Це є люди, яких я називаю камертонами. У сьогоднішній політиці, на превеликий жаль, я не бачу людей, які стали б камертонами. Є ті, які багато хочуть, звичайно, які прагнуть цього, але вони повинні пройти вогонь, і воду, і мідні труби, і після цього тільки можуть такими називатися.

- Я помічаю, що камертоном, зокрема, у Львові, намагається стати Рінат Ахметов. Його тут дійсно так люблять, як заявляє Ганна Герман?

- Я думаю, що у Львові його просто не знають. Знають ім’я, знають, що Рінат Ахметов є власником футбольного клубу «Шахтар», знають, що він збудував стадіон…

- Знають, що він «бандит».

- Я не буду вдаватися в деталі. Мало хто знає, що він, наприклад, має намір виділити кошти Львівському онкологічному центру. Також є намір Ахметова допомогти в організації академії футболу у Львові. Але це є питання завтрашнього дня.      

- Співпраця з його фондом зараз продовжується? 

- Дуже активно. Це є співпраця в межах покращення конкурентоспроможності Львова. Дякуючи фонду, Львів має можливість працювати з компанією Monitor Group. Це є дуже серйозні фахівці, які розробляють у Львові два кластери – кластер туризму і кластер IT-послуг. Ця робота дуже корисна для міської влади, тому що дає нам можливість активно, маючи методологію, працювати з різними середовищами Львова.

Наскільки я знаю, цьому фонду ставилася задача розробити план розвитку України. І вони не почали з теорії, вони почали з практики, найнявши якісних фахівців, які досліджують регіони – Львів і Донецьку область, правда, без Донецька. І, маючи потім ті результати, вони зможуть поширити свій досвід на інші території України. Так насправді треба будувати план розвитку країни.

- Але багато хто вважає, що єдина реальна мета фонду – відмити репутацію його засновника. Вам не здається, що ви спіймалися на гачок?

- Ні. Компанія Monitor Group – це один з китів світового аудиту. Яка дуже високо цінує свій авторитет. Вони ніколи не беруться за політичні проекти. Вони беруться за проекти, які є корисними для міст, для регіонів і для країн. Та співпраця, яка в нас з ними є більше року, показує їх високий професіоналізм. Тому, я думаю, це є бажання робити добрі справи. Я можу це тільки вітати. Коли людина, яка має складне минуле, йде в церкву і приносить пожертву, ця пожертва використовується на добрі справи. Бог приймає рішення, кого прощати, і як прощати.

- На Донбасі, зокрема, у Донецьку, поширена думка, що цей регіон «годує» західну Україну, зокрема, Львів. А тепер, коли на Донбасі впали обсяги виробництва, віддавати у державний бюджет нема що, і, таким чином, ви лишаєтеся без державних фінансів. Львів відчуває це на собі?

 - Кризу, яку схід України має останнього року, Львів пережив на початку дев’яностих, коли закрилися бюджетоутворюючі підприємства, і у Львові почали активно розвиватися малий і середній бізнес. І сьогодні він наповнює бюджет Львова, і атмосфера міста – вона не є квітучою, але вона є цілком стабільною. Чого сьогодні немає на інших територіях нашої держави. Ми перебудувалися.

 Якщо говорити про кошти – з тих податків, які збираються на території Львова, держава забирає десь дев’яносто відсотків. Тож це ще питання – хто кого годує.

- Ви підтримуєте ідею змінити принципи формування місцевих бюджетів?

- Моя формула дуже проста: п’ятдесят відсотків податку на прибуток підприємств недержавної форми власності повинні лишатися в бюджеті Львова. Донецька, Харкова. Хоча б тих міст, які приймають Чемпіонат. Якщо б ця формула, яку ми, до речі, запропонували два роки тому, була прийнята, ми би не мали жодних проблем з фінансуванням. 

- Якщо таки станеться друга хвиля економічної кризи, наскільки важко перенесе її Львів?

 - За сто останніх років структура населення Львова змінилася на дев’яносто відсотків. Частина людей була вивезена, частина – знищена. Місто вижило. Україна пережила Голодомор, Україна пережила війну – дуже багато неприємних речей. Ми переживемо. Але завдання людей, які приходять до керівництва державою, - зробити все можливе, щоб ці лихоліття минули нашу країну. На це треба витрачати енергію, так треба думати. Бо думки, як правило, матеріалізуються. Якщо ти маєш правильну думку, ти правильно ставиш завдання, ти правильно все контролюєш, тоді все виходить.

- Ви думаєте, люди, які йдуть сьогодні до влади, здатні це зробити?

- У Біблії описано дуже багато прикладів того, як люди знаходили в собі сили міняти себе в процесі свого життя. Всяке в житті буває…Великою силою Львова є те, що львів’яни є віруючими. У нас є сто діючих храмів, у нас є різні конфесії. Ми всі живемо однією дружньою сім’єю, це нас тримає. Так треба робити і в державі.    

Беседовала Юлия Абибок, “ОстроВ”