Полювання на Путіна: сезон відкрито!

Сезон полювання на Путіна офіційно відкрито. За 20 років існування Міжнародного кримінального суду в Гаазі, Путін став сьомим главою держави, звинуваченим у рамках міжнародного кримінального розслідування. І нехай жодного звинувачувального вироку президентам МКС іще не виніс. Двоє виправдані, двоє не дожили до вироку, ще один чекає на видачу. Але для всього світу Путін з моменту видачі ордера на арешт, не просто персона – нон грата, він де – юре заочно заарештований. І 123 країни, які ратифікували Римський статут, по суті, повинні його заарештувати. Сезон полювання відкритий, і путінському оточенню дано прямий сигнал: "Якщо ви хочете, щоб наступними були не ви, вам потрібно зробити так, щоб ви видали путіна". І найголовніше, поки судовий розгляд із Путіним не завершиться, про жодне пом'якшення санкцій мови і може бути.

Гаазький ордер – це офіційна «чорна мітка». І приклади Каддафі з Мілошевичем ще свіжі у пам'яті.

27 червня 2011 року МКС видав ордер на арешт Каддафі, а всього через чотири місяці 20 жовтня того ж року його ще вчора «великого та жахливого», «грози, терориста №1 та головної проблеми Заходу» знайшли мертвого, і з ломиком в анальному отворі, після повалення його режиму бойовиками Національної перехідної ради.

Мілошевич звинувачений Гаазьким трибуналом за військові злочини та геноцид у ході воєнних дій у Боснії, Хорватії та Косово у 1990-х роках помер, у камері в'язниці Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії, який працює в Гаазі, так і не дочекавшись вироку.

Найбільший термін отримав колишній президент Ліберії Чарльз Тейлор, який 30 травня 2012 року був визнаний винним за 11 пунктами звинувачення і отримав 50 років ув'язнення. Спеціальний Суд по Сьєрра-Леоне визнав Тейлора винним у пособництві та підбурюванні до військових злочинів, та у співучасті у злочинах проти людяності.

І незважаючи на те, що двоє з тих, кому були пред'явлені звинувачення, були виправдані, а ще один так і не постав перед судом гаазький ордер – це бікфордов шнур, який запалили путінському режиму.

А щодо виправдувальних вироків, то першим в історії главою держави, який постав перед Міжнародним кримінальним судом, у 2011 році став президент Кот-д’Івуару Лоран Гбагбо. Йому також було висунуто звинувачення у злочинах проти людяності, скоєних у ході збройного конфлікту в країні у 2010-2011. Але через 8 років, у 2019 році, Гбагбо було виправдано.

Крім того, майбутній президент Кенії Ухуру Кеніата звинувачувався Міжнародним кримінальним судом у скоєнні злочинів проти людяності під час політичної кризи в Кенії у 2007–2008 роках. Однак у грудні 2014 року ці звинувачення було знято через відсутність доказів.

Все ще ховається від гаазького суду, Президент Судану Омар аль-Башир, який іще перебуває під вартою у своїй країні з 2019 року і чекає на видачу в Гаагу. 12 липня 2010 року МКС видав ордер на арешт Омара аль-Башира, звинувативши його в організації та проведенні геноциду трьох етнічних груп у складі населення Дарфура.

Важливо розуміти, що країни-учасники Статуту Міжнародного кримінального суду мають обов'язок затримати будь-яку особу, щодо якої є ордер на арешт, виданий МКС. Нехай це не автоматична процедура. І колишній президент Судану Омар аль-Башир, перебуваючи на посаді, відвідав кілька африканських держав-учасниць Статуту і заарештований не був. Але Росія не в Африці, а до усіх країн цивілізованого Заходу тепер Путіну шлях відсутній.

Путін не просто став нерукопожатним, він офіційно разом з дитячим омбудсменом Марією Львовою-Бєловою, як фізична особа став обвинуваченим у кримінальній справі. Тож мости спалені, і розкол російських еліт – справа часу.

Адже навіть, головним чином, російським «Першим каналом» ця інформація пройшла. Так дуже нейтрально і чисто фактажно, але було сказано в ефірі: «Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Володимира Путіна».

І навіть усвідомлюючи, як це буде сприйнято більшістю росіян,  запамарочених  багаторічною пропагандою, але є факт: на їх  «вчорашнього царя», «небожителя», «якому були не указ ніякі міжнародні інстанції», «який захопив Крим без жодного пострілу», було видано ордер на арешт.

І починаючи свою президентську епопею в кріслі великої вісімки путін, вже здійснив круте піке до списку найбільш зневажливих керівників держав в історії світової політики.

Десакралізація для Путіна є смертельною, як для його режиму, так і для нього самого. І нехай придворні пропагандисти зроблять усе, щоби пояснити все як треба, але статус небожителя вже втрачено раз і назавжди.

Свого часу, я любив читати вестерни, і в одному з них, романі Луїса Лямура «Ганфайтер» була описана ситуація, яка дуже схожа на ту, в якій опинився Путін і його оточення.

Одного  «героя- вбивцю» у романі знищили не тоді, коли його хтось застрелив на дуелі (ганфайтери часто з'ясовували хто крутіший у дуелі на шестизарядних револьверах), а коли головний герой побив його публічно і відпустив. І коли друг головного героя запитав: «А чому ти його не вбив?», то отримав відповідь «його вб'ють ті, хто раніше навіть боявся наблизитися. Тому що він тепер не має репутації».

Володимир Путін не має репутації, він публічний ізгой, заочний арештант з ордером від міжнародного кримінального суду.

Цікаво, що такий ордер може бути виданий, було відомо ще в понеділок, правда не було відомо на кого. Але в путінській росії не зробили нічого, щоб перешкодити цьому. Це говорить або про їх абсолютну дезорганізованість, або про зайву самовпевненість, або просто про деградацію, коли вже ті, хто повинні перешкоджати такого роду подіям, не виконують своїх обов'язків.

І найближчим часом, впевнений будемо спостерігати, як представники путінського оточення шукатимуть спосіб для того, щоб здати Володимира путіна, щоб домовлятися із Заходом.

Якщо 2014 року Захід промовчав і нічого не зробив, і санкції були, як їх називали, «вегетаріанські», то зараз він не відреагував не просто санкціями, і прямою підтримкою, а й персональним ордером на арешт Президента Росії.

Якщо говорити глобально і навіть дещо з позиції містицизму, путін своїм нападом на Україну 24 лютого 2022 року створив якийсь тимчасовий парадокс. Немов кілька історичних подій відтворилися одночасно, тількі зі зміною головних дійових осіб.

Вітчизняна війна 1812 року. Як тоді суспільство не могло повірити, що французи можуть напасти на росію, тому що Наполеон для багатьох представників російської еліти був героєм, про що яскраво та докладно описано у романі Льва Толстого «Війна та мир». Так і в Україні, навіть після захоплення Криму були ті, ким він сприймався як сильний та гідний лідер. Але після 24 лютого маски скинуто. Тепер у ролі Наполеонівської Франції виступає путінська росія, а ролі Російської імперії – Україна.

Напад Радянського Союзу на Фінляндію: погано підготовлений наступ та війна, яка мала за розрахунками радянського політбюро закінчитися за 2-3 дні, призвела до того, що Радянський Союз показав свою неготовність до масштабних бойових дій. І багато в чому, як кажуть історики, саме ця виявлена неготовність спонукала Гітлера напасти на Радянський Союз. Він зрозумів, що поки Радянський Союз ослаблений, можна це зробити, порушивши цей пакт про ненапад. І коли в оточенні Гітлера побачили, що він м'яко кажучи неадекватний, вони розуміючи, що війна програна, почали переговори із Заходом за його спиною. У цій ситуації Україна перебуває у ролі Фінляндії, а путінська росія змінила сталінський Радянський Союз.

Перша світова війна, коли Російська Імперія бурхливо розвивалася, за рік до війни посягаючи третє місце в світі за рівнем ВВП після Британської імперії та США знову ж таки вирішила зробити маленьку переможну війну, причому вступила у війну з Німеччиною, з якою були родинні зв'язки. Поки Російська імперія готувалася до свого контрнаступу, за відсутності в століці імператора Миколи II було здійснено лютневий переворот, Миколу II змусили до зречення. І все це обернулося згодом приходом до влади більшовиків з усіма наслідками. Нова революція виявилася саме тим, чого довго боявся Захід і що багато років успішно продавали кремлівські пропагандисти, але гаазький ордер на Путіна, свідчення того, що «червоних ліній» практично не залишилося.

Ясно одне: такого публічного приниження з боку Заходу ні для путіна,  ані для якогось керівника Росії чи її правонаступника Радянського Союзу ще не було.

Звичайно, офіційний представник МЗС Марія Захарова та інші представники путінського оточення вже заявили, що мовляв, росія до Римського статуту жодного стосунку не має, і тому дане рішення мізерне.

Але для всіх інших путін тепер як зацькований звір. Тепер його оточенню треба вирішувати, що з ним робити. Але ясно, що справа набуває дуже серйозного обороту.

Тому, коли «всесильна» глава Russia Today Маргарита Сімоньян говорить про те, що хотіла б подивитися «на країну, яка заарештує путіна та про час підльоту ракети», це все бравада та істерика. Так само, як коментарі путінського прес-секретаря Дмитра Пєскова чи спікера Держдуми В'ячеслава Володіна. А ще, розуміння того, що «кремлівський ведмідь» виявився не таким уже сильним.

Багато хто порівнює росію з ведмедем, так схоже, що у путінської Росії почалася ведмежа хвороба. Мисливці знають, що ведмежа хвороба – це пронос. Адже коли у ведмедя пронос він помирає від зневоднення. А пронос у ведмедя настає саме від страху.

Ми бачимо ланцюг подій. Спочатку путін говорить, що «вони намагаються нас розвалити на Московію, Урал і т.д.» і запускає самоздійснююче пророцтво. Приблизно в цей же час ініціативні групи з 5 регіонів Росії проводять Національні онлайн-референдуми про самовизначення республік. І про своє бажання відокремитися від Росії заявляють Інгрія, Кенігсберг (Калінінград), Кубань, Сибір, Урал. Потім відмова будь-яким представникам чинної російської влади від участі в Мюнхенській конференції з безпеки, визнання терористичною організацією ПВК «Вагнер». Тепер новий цвях у кришку труни путінського режиму – ордер на арешт самого путіна.

Ми бачимо ланцюг подій. Спочатку путін говорить, що «вони намагаються нас розвалити на Московію, Урал і т.д.» і запускає самоздійснююче пророцтво. Приблизно в цей же час ініціативні групи з 5 регіонів Росії проводять Національні онлайн-референдуми про самовизначення республік. І про бажання відокремитися від Росії заявляють Інгрія, Кенігсберг (Калінінград), Кубань, Сибір, Урал. Потім відмова будь-яким представникам чинної російської влади від участі в Мюнхенській конференції з безпеки, визнання терористичною організацією ПВК «Вагнер». Тепер новий цвях у кришку труни путінського режиму – ордер на арешт самого путіна.

І головне Міжнародний кримінальний суд у Гаазі складно звинуватити у причетності до якоїсь однієї країни. Звичайно, російська пропаганда розповість, що це підступність Вашингтона і таке інше. Але це локшина для місцевого глибинного народу.

Важливо, що це рішення було ухвалено напередодні вельми очікуваного  візиту китайського лідера Сі Цзіньпіна. У складній ситуації Сі залишався останнім рятувальним кругом. І для Сі тепер дилема: якщо він їхатиме до Москви і потискатиме руку путіну, він по суті, потисне руку людині, яка перебуває в стані заочного арешту. Ордер видано.

Що далі? Я гадаю, наступний крок після цього – це позбавлення Росії місця у Раді безпеки ООН за допомогою виведення РФ зі складу учасників ООН. Все просто, потрібно взяти процедурні моменти та встановити, що росія не мала жодного відношення до входження до ООН. Україна та Білорусь перебувають там законно, пройшовши всі процедури.

А Росія не проходила. Вона просто, по суті в обхід процедури, вмостилася в крісло Радянського Союзу як його правонаступник, і тоді всі на це заплющили очі. Але Росія в ООН не вступала, і дивлячись як нахабно і безпринципно РФ накладає вето будь-які рішення, котри могли б реально зупинити війну, Росію можуть просто вивести зі складу ООН. Адже червоних ліній більше немає, і ордер на арешт Путіна пряме тому свідчення.

Від повноправної світової вісімки путін дійшов рівня заочного арештанта. Плюс є момент, який ще може спливти. І це лише початок.

Справа в тому, що свого часу путін вирішив свої проблеми, вчасно зорієнтувавшись після терактів 11 вересня 2001 року в США. І в книзі, рекомендованій для російських ВНЗ «Світова політика та міжнародні відносини», прямо сказано, що Володимир Путін зателефонував тодішньому главі Білого Дому 43-му Президенту США Джорджу Бушу-молодшому лише за кілька годин після терактів. Причому, зі слів якогось Джорджа Бібі, віце-президента і директора з досліджень у Центрі національних інтересів, колишнього директора з аналізу Росії в ЦРУ путін намагався попередити Джорджа Буша-молодшого, що такі теракти можуть бути за два дні. Війна в Україні виявила істинність самого Бібі, який намагався продати Заходу теорію про те, «у протистоянні США та Росії не може бути переможця», про що раніше випустив книгу з промовистою назвою «Російська пастка: як тіньова війна Америки з Росією може обернутися катастрофою».

І у світлі сьогоднішніх подій, я думаю, цілком може спливсти історія про те, що цей путін був найголовнішим бенефіціаром терактів 11 вересня. Адже саме після цього росія створила нове партнерство зі США, по Чечні було закрито всі питання, а Джордж Буш-молодший визнав путіна як рівного собі. І своє перше враження про путін як про «побожну і чесну людину» він після цього дзвінка закріпив.

Але як Путін, міг знати про теракти раніше за всіх інших, якби він сам не був причетний до їхньої організації!?

Адже він не змінює своїх успішних стратегій.

У 99-му вчорашній голова ФСБ Володимир Путін мало кому відомий, із президентським рейтингом у 31%. Після вибухів будинків у Москві та Волгодонську та заяві про те, що «він готовий мочити в сортирі терористів», яких звинуватили в цих терактах, стає лідером президентського рейтингу і впевнено виграє вибори. Свої перші та останні вибори, оскільки інші він скасував замінивши їх публічною фікцією. А щодо вибухів, то співавтора книги «ФСБ підриває Росію», Олександра Литвиненка колишнього підполковника радянської та російської держбезпеки, який спеціалізувався на боротьбі з тероризмом та організованою злочинністю, пізніше за це, його отруять радіоактивним полонієм у Лондоні.

Тож за допомогою уявних терористів Путін забезпечив собі президентське крісло, за допомогою ще одного теракту вирішив питання з Чечнею.

Ордер на арешт путіна – історичне рішення Заходу.

За більш ніж 20 років свого правління Володимир Путін провів росію через три образи.

Перший – образ чекіста, весь у чорному, шляхетний, беззбройний. Він як містер Сміт із Матриці весь у чорному, чорні окуляри, чорні рукавички, чорний капелюх. За фактом він беззбройний, але при цьому вселяє дикий паралізуючий страх. Адже ніхто не знає скільки в нього агентів, і хто і коли додасть у твій чай полоній

Друга, після всіх загроз ядерною палицею, путінська Росія – це десантник з гранатометом. Іноді п'яний матрос, але переважно десантник. У тільнику, у береті, з гранатометом. І всі розуміють, з цією загрозою треба рахуватися, але вже не так страшно, тому що небезпека видима та відчутна.

І третій образ, починаючи з першого відступу з-під Києва. Старезний дідуган, який тремтячими руками тримає в руках вогнемет, і все ще відчайдушно намагається себе переконувати, що його, як і раніше, всі бояться. Але ніхто його вже не боїться. Страх змінився тотальною зневагою. І запущено процес, щоб ліквідувати його одним ударом.

Путін прорахувався, перебуваючи в ейфорії легкості захоплення Криму. Буча, що увійшла в історію як бучанська різанина (#buchamasarage) стала поворотним моментом як для нього самого, так і для його режиму, так само як різанина в Сребрениці для Мілошевича. Путін не зрозумів, що коли йдеться про цінності, то Захід забуває про гаманці, на відміну від російського суспільства, яке звикло до рабства.

І зараз, коли всі ці військові злочини Росії як у Бучі, Маріуполі, Херсоні, Ізюмі, Бородянці та інших українських містах (а всього їх кількість за рік війни досягла 70 000) були юридично підтверджені, Путін офіційно отримав свою чорну мітку, а його оточення сигналу, що якщо вони його не здадуть, то наступними адресантами можуть стати вони.

І тепер лише питання часу, хто коли і в якій якості з путінського оточення або видасть Путіна гаазькому суду, або зробить його фізичну ліквідацію, і «принісши його голову» прийде домовлятися про нові правила життя та взаємодії із Заходом  Росії, вільної від путіна. Сезон полювання на путіна офіційно відкрито.