«Вкрай розраховуємо, що зуміємо цей контрнаступ зупинити». Російські ЗМІ про Україну

Однозначно прокремлівська газета «Известия» опублікувала розлоге інтерв'ю з секретарем Ради безпеки РФ Миколою Патрушевим, у якому той проголошує, що «збереження України як держави в плани США не входить». «Україна потрібна американцям тільки через природні ресурси, причому країна потрібна їм без традиційного населення», - переконує Патрушев із таким запалом, немов про це йому особисто доповіли в самому Білому домі...

«Захід намагається підірвати...»

Свою розповідь на сторінках «Известий» Патрушев починає з політики часів «холодної війни», перевертаючи події з ніг на голову - як, «домагаючись домінування, англосакси прагнуть переглянути підсумки війни, позбавити Росію статусу країни-переможниці і постійного членства в Раді Безпеки ООН, переписати історію, змусити забути героїчний подвиг багатонаціонального радянського народу».

«...Для вирішення сучасних геополітичних завдань англосакси охоче відроджують неонацистську ідеологію. Такі експерименти ведуть не до домінування, а до світової катастрофи, тому повинні припинятися жорстко і безкомпромісно... Росія - кістка в горлі Заходу, який намагається створити свій світоустрій... Навіть розширення НАТО на схід іде за тими самими напрямками, за якими рухалися Наполеон, кайзер Вільгельм і Гітлер. Усі великі завойовницькі кампанії проти нашої країни велися для її усунення як головної геополітичної сили в Євразії», - повторює Патрушев, немов Росія всі останні 30 років тільки те й робила, що воювала із Заходом.

«НАТО розгорнуло на території країн Східної Європи додаткові військові контингенти. У регіоні дислокується близько 60 тис. американських військовослужбовців. Альянс модернізував військову інфраструктуру поблизу наших кордонів, збільшив масштаби та інтенсивність оперативної та бойової підготовки військ. Постачає техніку, озброєння в Україну, відкрив десятки центрів із підготовки солдатів для української армії...», - повторює Патрушев у кількох абзацах побиті кремлівські штампи.

А ще він просить не забувати, що «під час блокування фінансових активів Росії англосакси застосовують шаблони, апробовані Англією ще в 1920-ті роки, коли Лондон безпардонно привласнив золотий запас Російської імперії...».

«Захід намагається підірвати внутрішню єдність нашої країни і народу, деморалізувати наших громадян, навіяти їм почуття неповноцінності...», - лякає Патрушев.

Ну, і нарешті, переходить до глобального висновку, «навіщо ж тоді в цих умовах США потрібна Україна».

«Україна потрібна американцям тільки як об'єкт нещадної експлуатації наявних природних ресурсів без традиційного населення. Дотримуючись такої неонацистської лінії, Вашингтон уже перетворив її на територію, яку мільйони людей масово залишають, прагнучи знайти за кордоном захист від соціально-економічних проблем і профашистських утисків. 30 років потрясінь, організованих на Україні Вашингтоном, призвели до скорочення населення вдвічі. А сьогодні Білий дім з легкістю йде на продовження війни з Росією до останнього українця. При цьому збереження України як держави в плани США не входить", - ставить Патрушев крапку. І залишається тільки дивуватися, що в цю маячню хтось ще може вірити...

«Результат контрнаступу передбачати не буду»

Офіційна «Парламентская газета» взяла інтерв'ю у депутата Держдуми, так званого «лідера «Союзу добровольців Донбасу» Олександра Бородая. Той із виглядом кремлівського маршала розмірковує, «наскільки реальний український контрнаступ, коли його чекати і на яких ділянках фронту противник, найімовірніше, спробує піти на прорив».

«Імовірність контрнаступу майже 100 відсотків, - відразу заявляє Бородай. - Він точно буде. Але ось причини його проведення я б охарактеризував як не військові, а насамперед політичні та економічні. Річ у тім, що Україна наразі являє собою маріонеткову державу. За останній час вона отримала від Заходу велику кількість боєприпасів і наступального озброєння - бронетехніки, простіше кажучи. Приховати це неможливо. Так само, як неможливо за наявності сучасних засобів розвідки, зокрема космічної, приховати переміщення великих військових формувань».

За «розрахунками» Бородая, український контрнаступ почнеться, «швидше за все, ближче до середини травня».

«Хоча я не виключаю, що це може статися вже і в десятих числах. По-перше, впливають погодні умови. Клімат тут, у південних областях, такий, що у квітні майже постійно йдуть дощі. Земля розмокає, з'являється бездоріжжя... По-друге, організаційні складнощі. Українські війська зараз сильно знекровлені. Ви й самі можете бачити прямі тому свідчення - нещодавно там продовжили до серпня загальну мобілізацію. Відбувається термінове вербування військовослужбовців, нарощування бойового потенціалу, зміцнення «кулаків». Поки цей процес не завершиться, контрнаступу не буде точно. Але він уже близький до фіналу», - повчає з Москви Бородай.

Він навіть напевно знає, де атакуватиме українська армія: «Так, потенційно небезпечні місця, про які ми, до речі, прекрасно знаємо і самі, є на лівобережжі Дніпра. Туди явно намагатимуться висадити десант... Найімовірніше, також пробуватимуть наступати з півночі на південь на Запоріжжя. Це для них жадана мета, бо одне з головних завдань контрнаступу - перерізати сухопутний коридор до Криму, позбавити півострів води, а заодно зробити Кримський міст досяжною метою для "хаймарсів". Ще один напрямок - ліси в районі Кремінної та Сватового... Також, найімовірніше, ЗСУ намагатимуться зрізати так званий Бахмутський виступ і повторно зайняти сам Бахмут...».

А ось «результат контрнаступу» Бородай передбачати відмовився.

Але пояснює свою відмову явно невпевнено: «Результат я передбачати не буду. По-перше, тому що я є носієм інформації і не хочу, щоб навіть якась її частина потрапила у відкритий доступ. По-друге, не хочу виступати в ролі ворожки. Бойові зіткнення - надто непередбачувана справа. І успіх чи невдача такої великої операції, як контрнаступ, залежить від безлічі чинників, більшість з яких неможливо прорахувати. Можу сказати лише, що я вкрай розраховую на те, що ми зуміємо цей контрнаступ зупинити, знекровити і, можливо, на плечах ослабленого противника десь перейти вже в наш контрнаступ».

А відповідаючи на запитання, «чи може СВО закінчитися після українського контрнаступу», Бородай лише філософствував: «Це може бути важливим етапом у розвитку спеціальної військової операції. Якщо ситуація розгорнеться для нас вдало, то противник може виявитися дуже істотно знекровленим або навіть втратити контроль над військами. Але це не означає, що СВО закінчиться. Тим паче що її цілі та завдання, поставлені Президентом Росії, на сьогодні ще не досягнуті. І я особисто переконаний у тому, що без досягнення цих цілей вона завершитися не може».

«Визнати ПМР...»

Газета «Аргументы и факты» стривожена: «Якщо Україна окупує Придністров'я, це може змінити хід російської спецоперації». Розповісти, «що відбувається в регіоні», газета покликала якогось «підполковника запасу, кандидата історичних наук» Олега Іваннікова.

Той одразу спантеличує: «Там складається критична ситуація. Після 22 лютого придністровці опинилися в повній блокаді. Якщо раніше вони користувалися коридорами виходу на Одесу та одеським портом, то тепер повна блокада з боку Молдови та України. Фактично жителі взяті в заручники. Україна почала розганяти інформацію, що Придністров'я є російським анклавом, а там дійсно проживає 250 тисяч громадян Росії з 500-тисячного населення».

За даними «запасного» підполковника, «Україна формує на кордоні з Придністров'ям ударні групи, які ставлять кілька стратегічних цілей: знищити республіку і в такий спосіб здобути так необхідну дуже швидку перемогу, схилити Москву за допомогою такого шантажу до продовження «зернової угоди», а найголовніше - захопити склади з боєприпасами».

Іванніков побоюється, що цих боєприпасів «українській стороні вистачить на кілька років активного опору збройним силам РФ».

«Такої кількості боєприпасів не здатні їм надати всі європейські країни разом узяті. Це найнеобхідніші зараз боєприпаси для ЗСУ, оскільки вони радянських калібрів і широко будуть застосовані проти російських збройних сил, чого допустити не можна», - панікує підполковник.

Утім, одночасно він заспокоює: «Близько до складів і вести бойові дії, гадаю, ЗСУ не наважаться, оскільки можливий вибух буде видно і чути в Одесі та Бухаресті. Вважаю, що ЗСУ намагатимуться взяти склади відносно м'якою силою».

Прикидаючи бойові можливості російських «миротворців» у Придністров'ї, Іванніков нарікає і застерігає: «...Якщо буде вторгнення, то в Росії не залишиться жодних засобів до зміни ситуації, окрім як визнати ПМР і надавати всебічну допомогу, незважаючи на міжнародне законодавство. Оскільки йдеться в прямому сенсі слова про порятунок 250 тисяч громадян Росії, яких піддадуть терору, приниженню і знищенню».

На закінчення Іванніков звинувачує Молдову в тому, що та «давно підбиває Україну на вчинення таких злочинних кроків, оскільки не має належної армії».

«І маючи 30-річний досвід протистояння з Придністров'ям, чітко розуміє, що придністровці можуть чинити Молдавії діяльний опір і, якщо буде потрібно, ще раз відстояти свою свободу», - пафосно лякає «запасний» підполковник на сторінках «АиФ».

«Цього в Польщі допустити не хочуть»

Якийсь московський «політолог» Вадим Трухачов на сторінках прокремлівської газети «Взгляд» вирішив «розібратися» з амбіціями Польщі - та, мовляв, «хоче освоїти Україну без приєднання Галичини».

«Останнім часом українські та польські політики дозволили собі низку заяв і дій, які можна трактувати як підготовку Польщі до підпорядкування України, а то й до приєднання до неї частини української території. Достатньо лише згадати про постійно вкинуту тему відправки в Україну польської регулярної армії (не рахуючи багатьох тисяч польських найманців, які й так уже воюють у лавах ЗСУ). Або про те, що громадяни Польщі зможуть тепер обіймати в Україні державні посади», - заявляє Трухачов, звісно, не уточнюючи, звідки у нього дані про «багатьох тисяч польських найманців».

Продовжуючи, Трухачов знову грубо спотворює реальну політичну ситуацію, стверджуючи, що «про те, що Польща вирішила "відновити історичну справедливість" і повернути собі Західну Україну, пишуть уже, здається, скрізь - у Росії, на Заході, у самій Польщі...».

«Те, що у Польщі є безумовний інтерес до підпорядкування України та її остаточного відриву від Росії, не підлягає жодному сумніву. Як і те, що поляки намагаються втягнути Україну в НАТО і (із застереженнями) в Євросоюз. Але чи треба для цього приєднувати до себе Галичину і Західну Волинь? Сучасна Польща бачить себе великою державою, яку можна порівняти з Німеччиною і Францією. В основі її зовнішньої політики лежить концепція "Тримор'я"... Україні (а в майбутньому - і Білорусії) відводиться роль підлеглої країни в цій польській зоні впливу. Вона має стати стійким підлеглим буфером між Польщею і Росією... Йдеться про всю Україну - аж до Одеси, Харкова і Запоріжжя. П'ять західних українських областей, що колись належали полякам, ніяк додатково не позначаються і не виділяються. І таку величезну територію Польща приєднувати, природно, не буде», - малює свою «картину» московський «політолог» Трухачов.

«Але навіть і в такого приєднання Західної України в довгостроковій перспективі є свої протипоказання. Перше - геополітичне. Якщо приєднати Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Волинську та Рівненську області до Польщі, решта України стане переважно російськомовною. Від неї відсічуть ідеологічне "русофобське" ядро, яке в прямому сенсі позбудеться коріння. Така Україна може з природних причин дрейфувати до Росії. А цього в Польщі допустити ніяк не хочуть. Другий момент - політико-ідеологічний. У Польщі усвідомлюють, що відучити більшість населення п'яти зазначених областей від шанування Бандери буде вкрай важко... Мільйони етнічних, мовних, релігійних та ідейних чужинців польському керівництву навряд чи потрібні. Третій момент - економічний. Йдеться про вкрай бідні навіть за українськими мірками території. Рівень життя тут на кілька порядків поступається навіть сучасним депресивним районам сходу Польщі. Поляки мають не найбагатшу державу, дуже сильно залежну від дотацій ЄС. І вони не мають грошей на підтягування Галичини та Західної Волині хоча б до рівня Любліна чи Білостока. До речі, Євросоюз - це четвертий момент. Поки що він точно проти якогось приєднання, і не факт, що в майбутньому він передумає», - міркує «політолог» Трухачов.

«Єдине застереження - Львів. Він дійсно має велике значення для польської історії та культури. І питання про його приналежність (слідом за тим, як свої претензії до України пред'являть Угорщина і Румунія) поляки поставити можуть. Але в такому разі до Польщі можуть перейти тільки Львів і частина Львівської області, які повторно ополячити цілком можна. Там багато хто вже й сьогодні володіє польською. Тернопіль, Івано-Франківськ, Луцьк і Рівне Польщі в її складі не потрібні. Вони знадобляться в ролі антиросійського буфера», - повчає кремлівський «політолог».

Він упевнений, що зараз завдання Польщі - всього лише «не допустити створення російсько-польського кордону десь іще, крім Калінінграда».

«Але для цього є інші способи, ніж пряме приєднання колишніх «східних околиць», - заспокоює «політолог» Трухачов читачів «Взгляда».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»