Відновлення Донеччини: поки навіть не в проєкті, але…
Восени 2023 року Донецька обласна державна військова адміністрація повідомила про відкриття у Дніпрі Офісу відновлення та розвитку Донецької області.
Офіс – не нова інституція, підпорядкована ОДА, як можна подумати з назви. Вона нагадує про агенції розвитку, які існували раніше, але це таки буквально офіс, комунікаційний майданчик. Іноземні донори забезпечили його обладнанням і технікою, щоб створити комфортні умови для проведення заходів місцевих і державних органів влади, міжнародних організацій і громадськості.
Наталія Чукова, начальниця управління із забезпечення взаємодії з органами місцевого самоврядування Донецької ОДА, пояснила “ОстроВу”, що Офіс планували передусім як місце зустрічі з представниками щойно звільнених громад області. Врахували логістичні труднощі, з якими стикнулися після звільнення Святогірська і Лимана.
“В Святогірську і Лимані неможна було нічого робити, бо там все було заміновано і пограбовано, – розповіла вона. – Але ж потрібно було проводити якісь організаційні заходи. Чому б не проводити їх з усіма громадами, які звільнили, в одному місці? З нашого досвіду, порядок дій у будь-якій громаді, яку звільнено, один і той самий: безпекові заходи, відновлення державної влади, тощо”.
Створення офісу планували ще в період, коли в Україні і світі були високі сподівання на новий успішний контрнаступ українських сил навесні-влітку 2023 року. Багато хто розраховували, що звільнених громад буде чимало. Але в умовах, що склалися, про відновлення і розвиток Донеччини говорити важко.
Одиничні проєкти і заходи, які можна назвати відновленням або відбудовою, на території Донеччини або в стосунку до неї, все ж таки фінансують і здійснюють. Але вони, як і всюди, так розпорошені по програмах, джерелах і відповідальних органах, що наводять на думку не про відновлення і розвиток, наскільки вони можливі в поточних умовах, а про управлінський хаос і горезвісний ручний режим.
Управлінський хаос
Про велике відновлення України почали говорити – перш за все, на міжнародних майданчиках – вже за кілька місяців після початку повномасштабної війни Росії проти України. Одразу заговорили і про ризики великої корупції.
У жовтні 2022 року Верховна Рада прийняла законопроєкт про створення в державному бюджеті спеціального Фонду ліквідації наслідків збройної агресії Росії. Джерела його поповнення – частина прибутку Нацбанку і заморожені російські активи. Протягом 2023 року уряд та антикорупційні організації розробили систему моніторингу проєктів, які фінансують за рахунок Фонду.
Проєкти для фінансування з Фонду мали входити до річного плану відновлення та розвитку, які належало розробляти громадам, обласним адміністраціям і Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури.
Коли у липні 2023 року Кабмін прийняв відповідну постанову (номер 731), він зобов’язав міністерство “разом з іншими заінтересованими центральними та місцевими органами” розробити і подати план протягом шести місяців, але його немає досі.
Постанова Кабміну, про яку йдеться, спиралася на закон “Про засади державної регіональної політики”, до якого було внесено зміни стосовно відновлення. Зокрема, тепер за законом в Україні має бути визначено території чотирьох різних типів, один з яких – території відновлення.
При цьому перелік територій відновлення потрібно було іще розробити і затвердити у Державній стратегії регіонального розвитку, а цього теж досі не зробили, повідомили “ОстроВ” у Міністерстві розвитку громад у відповіді на запит.
Як розповіли у міністерстві, відповідальна комісія розробила перелік територіальних громад, які підпадають під критерії територій відновлення, але він постійно потребує змін через бойові дії, що продовжуються. План відновлення і розвитку регіонів розроблятимуть після затвердження переліку територій відновлення у Державній стратегії регіонального розвитку, зазначили у міністерстві, не вказавши жодних часових орієнтирів.
У Донецькій ОДА, вивчивши обидва нормативно-правові акти, дійшли висновку, що, згідно з їхніми поточними редакціями, жодна громада Донеччини не може відноситися до територій відновлення. Наталія Чукова каже, що ОДА надіслала в Кабмін заперечення і до них дослухалися. За її словами, постанову змінюють, але зміст змін їй наразі невідомий. Не знає вона також, коли ці зміни внесуть.
Фінансування з Фонду, тим не менш, надходило в громади у 2023 році і продовжує надходити у 2024. У Transparency International Ukraine звернули увагу, що деякі зі схвалених проєктів взагалі не стосувалися війни і руйнувань, до яких вона призвела: фінансування скерували в тому числі на проєкти, затверджені ще до повномасштабного вторгнення . Це знайома постійним читачам “ОстроВа” ситуація.
Фінансування отримали і кілька проєктів на Донеччині: у серпні 2023 року 40,3 млн виділили Добропільській громаді на придбання спецтранспорту – сміттєвозів, екскаваторів-навантажувачів, фронтальних навантажувачів, автовишки і самоскиду; у вересні того ж року додали ще 11,7 млн на капітальний ремонт бомбосховища у будівлі дитячого садочка в Добропіллі.
Програму єВідновлення, по якій окремі громадяни, в тому числі на Донеччині, отримують кошти на ремонт пошкодженого житла, також фінансують з коштів Фонду. Стосовно субвенцій з Фонду, це наразі все.
Але кошти на відновлення надходять громадам також з інших джерел. Наприклад, є Надзвичайна кредитна програма відновлення України і новіша Програма відновлення України від Європейського інвестиційного банку. Але на Донеччину (і, зрозуміло, Луганщину) вони більше не поширюються: програми не фінансують проєкти в громадах, які розташовані ближче, ніж за 70 кілометрів від кордону з РФ і Білоруссю і ближче, ніж за 100 кілометрів від зони бойових дій.
Проєкти відновлення чи відбудови фінансують також з програми “Підтримка швидкого відновлення” від ЄС, “Проєкту розвитку міської інфраструктури-2” від Міжнародного банку реконструкції та розвитку, британського проєкту “Відбудова пріоритетних інфраструктурних об’єктів (мостів)”.
Це далеко не повний перелік, до того ж уряд ухитряется імпровізувати. Наприклад, на початку 2023 року він розподілив залишки надходжень від Європейського інвестиційного банку в якості субвенцій “на проектування, відновлення, будівництво, модернізацію, облаштування, ремонт об’єктів будівництва громадського призначення” по всіх областях України. Донеччині тоді нарахували майже 260 мільйонів гривень.
Проєкти відновлення фінансують також з держбюджету через Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури – колишній Укравтодор, який уряд трансформував у 2023 році. Окрім всього іншого, донорів залучають місцеві органи влади і громадські організації.
Але все ж таки про повністю прозорий розподіл цих коштів не йдеться. Кошти донорів надходять до спеціального фонду державного бюджету і розподіляються по областях у вигляді субвенцій, але зведених переліків проєктів, на які витрачають такі субвенції, в публічному доступі немає.
В Донецькій області реалізують проєкти, які можна віднести до відновлення або відбудови: розмінування, будівництво нових мостів на місці зруйнованих, ремонт доріг, тощо.
На електронній платформі DREAM, де реєструють проєкти відбудови з детальною інформацією про них, на сьогодні є 58 проєктів у 13 громадах Донеччини, причому найбільше зареєстровано у березні-квітні 2024 року.
12 з цих проєктів вже повністю або майже повністю профінансовано, переважно або цілком за кошти загального фонду державного бюджету (із залученням або без залучення коштів місцевих бюджетів). Державні кошти поступали, в залежності від профілю об’єкту, або громадам, або ОДА, або Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області – регіональному підрозділу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури. П’ять із цих 12 реалізованих або майже реалізованих проєктів – у Святогірській громаді.
Це окрім аварійних місцевих і державних заходів з полагодження систем електро- і водопостачання, де це можливо, встановлення і впорядкування бомбосховищ, дрібніших ремонтів пошкодженого житла і ремонтів або консервації пошкоджених будівель комунальних закладів, підтримки підприємців, допомоги безробітним, створення і підтримки роботи гуманітарних хабів окремих громад Донеччини в інших областях, тощо.
Органи влади рідко пояснюють вибір, ремонт або відбудову якого об’єкту фінансувати, що особливо дратує громадських активістів. До того ж не всі “проєкти відновлення” реєструють у DREAM. Платформу створювали спочатку для реєстрації проєктів, які фінансуються або претендують на фінансування з Фонду ліквідації наслідків збройної агресії, але в переліку проєктів Донеччини є тільки ті, що стосуються ремонту або реконструкції. Наприклад, закупівля спецтехніки для Добропільської громади з коштів Фонду там не значиться.
Ні на державному, ні, відповідно, на обласному рівні немає також чіткості щодо того, що називати відновленням, а що – відбудовою, і чи варто їх розрізнювати.
Не всі проєкти в DREAM, наприклад, стосуються об’єктів, які постраждали внаслідок бойових дій, але всі вони так чи інакше – про розвиток громад і добробут місцевих мешканців. Нещодавно очільник Донецької обласної адміністрації Вадим Філашкін кілька разів подякував Агентству відновлення та розвитку інфраструктури за участь у будівництві …фортифікацій.
“Будь-яка стратегія буде мильною бульбашкою”
Тож про дійсне відновлення не йдеться: і через поточну воєнну ситуацію, і через невизначену позицію держави щодо підтримки відновлення області сьогодні, і через визначену позицію деяких міжнародних донорів, що підтримувати наразі – не варто.
Невизначеність шкодить всім: і державі, і місцевим органам влади, і донорам, і місцевому населенню. Одні, можливо, дарма витрачають навіть ті кошти, які вони досі вкладають у цивільну інфраструктуру, інші не отримують того чіткого сигналу, який допоміг би їм зорієнтуватися у плануванні подальшого життя. (Втім, ОДА не припиняє закликати мешканців області, особливо сім’ї з дітьми, евакуюватися.)
На це вказують і у громадських організаціях, де наголошують, що ОДА і військові адміністрації деяких громад є непрозорими і некооперативними. Йдеться, зокрема, про спроби коаліції громадських організацій добитися регулярних зустрічей з посадовцями, наприклад, у тому ж таки Офісі відновлення та розвитку у Дніпрі, раз на два-три місяці для обговорення поточних проблем і майбутнього регіону.
Тетяна Красько, колишня секретар селищної ради Нью-Йорка (тоді ще Новгородського), нині очільниця громадської організації “Студія громадських жіночих ініціатив”, розповідає, що їй з колегами довелося докласти чимало зусиль, аби тільки зустрітися з представниками ОДА і висловити свої пропозиції, але з тих пір поновити контакт не вдається. Громадські організації сформулювали і направили в ОДА свої пропозиції щодо комунікаційного майданчика влади та громадськості на Донеччині, каже вона, але вже два місяці з тих пір їм не відповідають.
Стосунки влади і громадськості ніколи не були виключно конструктивними, на Донеччині зокрема, - передусім через взаємну недовіру, брак досвіду, неспівпадіння уявлень про співпрацю і просто небажання влади бути додатково контрольованою.
Сьогодні з цим ще складніше, бо у всіх областях країни і у багатьох громадах, в тому числі у всіх на Донеччині, влада адміністрацій тепер абсолютна. Місцеві ради не працюють, виборів не видно на горизонті, фактично недієспроможною – хоч вона і продовжує збиратися – стала і громадська рада при ДонОДА: багато учасників більше не відвідують засідання, але переобрати їх поки неможливо.
Анастасія Прокопенко, очільниця громадської ради при ОДА, виконавча директорка громадської організації “Точка доступу”, підтверджує, що системного залучення громадськості обласною владою до питань відновлення немає. Але вказує на новий проєкт своєї організації з трьома громадами Донеччини, де місцеві адміністрації демонструють “повну готовність та відкритість до спільної діяльності”.
Тетяна Красько переконана, що громадським активістам є, чим долучитися до управління регіоном і в плані експертизи, і в плані можливостей залучення міжнародних донорів, і в плані комунікації з місцевим населенням.
За словами Красько, громадські організації особливо зацікавлені у роботі над довгостроковою стратегією відновлення. Активісти ставлять під сумнів необхідність деяких проєктів відбудови, які фінансують з державного і місцевих бюджетів, тим більше, за відсутності стратегічного планування. В ОДА ж наполягають, що говорити поки що немає, про що.
“У нас створена координаційна рада з питань деокупації. Ми створили план першочергових дій. Це те, що стосується області і що можна зробити, як ми вважаємо, в межах повноважень обласних структур. Ще є питання відновлення в межах країни. Коли буде змінено урядову постанову 731 і Донецька область увійде до переліку територій відновлення, тоді ми будемо працювати над стратегією відновлення. Поки не визначено, до якого типу територій відноситься Донецька область, будь-яка стратегія буде мильною бульбашкою”, – каже Наталія Чукова з ОДА.
Про громадський контроль над виконанням стратегії чи короткострокових планів на її основі сьогодні навіть не йдеться.
Громадськість мала змогу брати участь у розробці плану першочергових дій зі стабілізації ситуації на деокупованих територіях, каже Чукова. Вона надіслала “ОстроВу” документи про склад координаційних груп і план першочергових дій, який вони напрацювали.
За словами Анастасії Прокопенко, громадська рада при ОДА отримала від обласної адміністрації лист із запрошенням громадськості долучитися до координаційних груп по роботі над стратегією і розіслала його громадським організаціям регіону. “Точка доступу”, зокрема, брала участь у двох групах, зазначила Прокопенко.