«В українських генералів є куди більше шансів перейти в нову епоху». Російські ЗМІ про Україну

Прокремлівські ЗМІ із задоволенням підхопили тему взаємин президента України Володимира Зеленського та головкому ЗСУ Валерія Залужного. «Зайва популярність Залужного в Україні загнала київську владу в пастку», - стверджує, зокрема, газета «Аргументы и факты». Переказуючи київські чутки, «АиФ» вторить іншим путінським ЗМІ: «Офіс Зеленського нібито розглядає можливість відставки головкому, але не наважується на це - адже опала може тільки сприяти політичній кар'єрі Залужного і зростанню його рейтингу в очах українців»...

«За спостереженнями російських воєнкорів...»

Намагаючись переконати російських читачів у реальності конфлікту між Зеленським і Залужним, «АиФ» цитує і деякі західні ЗМІ, і «російських воєнкорів», які, мовляв, «теж це помітили».

«...Зниження довіри до Володимира Зеленського почалося з липня 2023 року. До цього, у червні, стало відомо про перший гучний провал ЗСУ під час анонсованого контрнаступу. Тоді на запорізькому напрямку під час одного бою було знищено п'ять німецьких танків «Леопард». На той час, за спостереженнями російських воєнкорів, в українській армії склалася думка, що саме президент Зеленський жене військових уперед, тоді як Залужний виступає за дбайливе ставлення до людей і військової техніки», - хвалить головкома ЗСУ російська газета.

І цитує якогось московського «політолога» Олександра Дудчака, який вважає, що «скасування президентських виборів в Україні, які мали відбутися в першій половині 2024 року, може не врятувати Володимира Зеленського, який намагається утримати владу».

«Вибори в Україні скасували, але це не означає, що американці за бажання не зможуть замінити Зеленського. З виборами чи без, вони легко зможуть провести ротацію на повністю підконтрольній собі території. Зеленському зараз потрібно дуже сильно насторожитися. Усі персонажі, які брали участь у попередньому перегляді, - Залужний, глава ГУР Буданов і навіть Арестович залишаються на своїх місцях», - діловито заявляє «політолог».

На його думку, «серед кандидатів на заміну Зеленського може виявитися навіть колишній президент України бізнесмен Петро Порошенко».

«Чому ні? У людей пам'ять коротка. Тим паче, у такому стресовому стані, у якому перебуває населення України. Хоча я не думаю, що підсумки виборів там можуть залежати від населення. Кого призначать західні партнери, той і буде. Той же Порошенко цілком може повернутися, особливо якщо демократи в США залишаться при владі», - сміливо припускає Дудчак, чомусь не ризикуючи фантазувати про щось більше.  

«Змова генералів не має сенсу»

А ось ще один московський «політолог», такий собі Владислав Шуригін, на сторінках урядової «Российской газеты» розвернувся сміливо і вийшов на рівень «чи можлива змова українських генералів проти Зеленського».

Думка Шуригіна глибока і символічна: «Сьогодні командування збройних сил України чудово розуміє, що в стратегічній перспективі війна з Росією ними програна. Генерали Залужний, Сирський та їхнє оточення зараз перебувають у ситуації командування вермахту у вересні 1943 року. Тоді, нагадаємо, стратегічний наступ німецьких військ під Курськом і Бєлгородом, у який було вкладено всі сили рейху, провалився. Результат Великої Вітчизняної війни став гранично зрозумілим - Німеччина її програє. Хоча Гітлер, як і раніше, вимагав від своїх генералів перемог і розгрому Червоної армії, у німецьких штабах розуміли, що це вже маячня маніяка, який втратив зв'язок із реальністю».

Шуригін абсолютно серйозно продовжує проводити паралелі: «У фашистської Німеччини залишалася лише одна надія - утримувати Східний фронт невизначено довго і домогтися більш-менш прийнятних умов перемир'я та виходу з війни. Тоді-то і виникла так звана змова проти Гітлера. Німецькі генерали по-своєму намагалися врятувати Німеччину від повного розгрому. Вони збиралися фізично усунути фюрера і домовитися із Заходом про сепаратні переговори за спиною Радянського Союзу».

Шуригін нарікає, що «проблема українських генералів криється в тому, що сьогодні домовитися із Заходом їм неможливо».

«Адже саме Захід є тим «колективним Зеленським», який жене в бій збройні сили України і змушує їхніх солдатів помирати в «товарних» кількостях за безіменні висотки і лісосмуги на сході країни. У цьому сенсі змова генералів проти Зеленського загалом не має сенсу. Але київських воєначальників дратує, що президент України, формально не відповідаючи за бойові дії, не ведучи їх як військовий стратег, водночас, коли це треба, спритно переводить на генералів усі стрілки. Саме своїх генералів Зеленський звинувачує у провалі «наступу» і відсутності подальших планів ведення війни. Таким чином, він намагається їхнім коштом продовжити власне політичне існування», - чомусь переконаний Шуригін.

Він пропонує українським генералам варіанти - що їм потрібно зробити, «щоб не стати «жертовними півнями» Зеленського».

«Українським воєначальникам сьогодні як повітря потрібна своя політична група підтримки. Фактично та сама змова, але не військова, а політична, в якій вони будуть лише «обличчям і голосом» армії, що веде важку війну на сході країни. Така змова, незважаючи на всі зусилля Вашингтона «вибудувати» український політикум, як новобранців в одному строю, схоже, вже оформляється. Причому до лав її учасників збираються ті, хто ще вчора вважалися найлютішими ворогами один одного - групи Порошенка, Тимошенко, Ахметова та інших. Усіх їх об'єднує ненависть до Зеленського, який за два останні роки підім'яв під себе більшу частину українських активів і завдав чутливих ударів по всіх вищезгаданих групах», - сміливо розкриває Шуригін усі таємні карти.

«Усім уже зрозуміло, що попереду нова епоха - формування поствоєнного світу. У цьому світі Зеленський, який став символом війни, навряд чи може розраховувати на політичне існування. Вчорашні патрони і соратники його напевно «зіллють». В українських генералів є куди більше шансів перейти в нову епоху, ніж у нинішнього клоуна в президентському кріслі», - пафосно заявляє кремлівський «політолог».

«Ось тільки спочатку необхідно закінчити цю війну. Але як? Поки що жодного виходу з неї в Києві, схоже, не бачать. Росія тільки нарощує свою військову міць, а українські солдати гинуть зі швидкістю батальйон на добу. Скільки ще десятків або сотень таких батальйонів має померти, перш ніж в Україні настане мир, сказати важко», - несподівано сумно і невизначено підсумовує «політолог» Шуригін, який двома рядками раніше сформував «поствоєнний світ».

«Залишається організація військового перевороту»

Прокремлівська газета «Взгляд» опублікувала міркування такого собі «директора Центру політичного маркетингу» Василя Стоякіна, що втратив спокій через те, що «Верховна рада, вибори до якої вже не відбулися у визначені Конституцією строки, вже з 30 жовтня має сумнівну легітимність».

«Президент Зеленський вступить у такий стан 1 квітня 2024 року (скоріше навіть в останніх числах грудня, якщо не почнеться виборчий процес). Безпосередніх юридичних наслідків це не тягне, але ситуація стає невизначеною. Захід не вимагає від України обов'язково провести вибори (у всякому разі, так стверджують у Києві), але натяки робить більш ніж прозорі. Українські ж політики вперто вдають, що натяків не розуміють. А це знижує рівень довіри Заходу до української влади, яка має продемонструвати готовність до проведення виборів», - відверто спотворює реальну ситуацію Стоякін.

«Думки, які іноді лунають, про те, що в разі проведення виборів Заходу легше буде постачати допомогу, навряд чи ґрунтовні. Обсяги допомоги більше пов'язані з можливостями Заходу її поставити і здатністю України поставлене перетравити (зрозуміло, що непомітно вкрасти два танки зі ста простіше, ніж два з десяти), ніж із політичними чинниками. Ступінь русофобії українського режиму не залежить від того, виконує вона демократичні ритуали чи ні», - уїдливо каже «директор центру».

Дійшовши висновку, що у київських політиків «жодних гарантій внесення потрібних змін до законодавства немає», Стоякін заявляє, що в такому разі «залишається організація військового перевороту».

Кому Стоякін доручить організувати переворот, він не каже, але чесно зізнається: «Але тут усе складно, насамперед тому, що український офіцерський корпус не усвідомлює себе як політичний суб'єкт. Крім того, утворена в результаті військова хунта за визначенням матиме нижчу легітимність...».

Для більшої переконливості своїх слів Стоякін вільно переказує публікацію британського видання The Economist щодо рівня популярності Зеленського і Залужного, стверджуючи, що «в умовах сучасної України взагалі не треба довіряти жодним даним - через міграцію вибірки зламані, люди психологічно напружені, нікому не довіряють (зокрема й людям, які називають себе соціологами), перебувають під впливом пропаганди...».

«Загалом, The Economist підштовхує читачів до думки про те, що Залужному українці довіряють більше. А значить йому можна довірити покерувати країною. Якщо не як легітимному президенту, то як військовому диктатору», - підводить до потрібного висновку кремлівський «політолог».

«Сидячи на кокаїні з алкоголем»

Газета зі смішною для Росії назвою «Свободная пресса» вчепилася в слова Володимира Зеленського про те, що «повернути Донбас буде навіть важче, ніж Крим».

«Цікава логіка? Тобто Крим, який завжди був цілком за Росію, повернути простіше тому, що він не воював?», - обурюється газета.

Її заспокоює такий собі «голова Кримської регіональної громадської організації «Центр політичної просвіти» Іван Мезюхо: «У заяві Зеленського взагалі не варто шукати якоїсь логіки, тому що український президент знову виголосив жалюгідні ритуальні промови про повернення Криму та Донбасу...».

На запитання «СП», звідки в Криму взятися тим, хто співчуває Україні, Мезюхо парирує: «А у нас що, у Москві немає тих, хто співчуває Україні? Зрадники були і є завжди, в усі часи. Питання в їхній чисельності. Українська пропаганда навмисно перебільшує кількість «ждунів» у Криму».

І продовжує заспокоювати: «Напевно, і на Донбасі є упороті особистості, яких можна віднести до «ждунів», але, як і у випадку з Кримом, не треба перебільшувати їхню чисельність. Переважна кількість жителів нових регіонів Росії, а також Криму і Севастополя, підтримують Російську Федерацію і спеціальну військову операцію. Зеленський, коли говорить про «повернення» Криму і Донбасу до складу України, сам у це не вірить».

А щоб відповісти на запитання, «чи така ситуація в Одесі, Харкові, Дніпропетровську?», Мезюхо бреше-переконує ще відвертіше: «Давайте міркувати за принципом «мухи - окремо, котлети - окремо». Бути українцем і підтримувати українську владу - це не одне й те саме на Південному Сході України. У 2014-му році українці Криму, будучи другою національною групою в регіоні, проголосували за возз'єднання півострова з Російською Федерацією, і в цьому немає нічого дивного. На мій погляд, якщо відключити жителів Харківської, Миколаївської, Дніпропетровської та Одеської областей від української пропаганди, показати їм образ безпечного майбутнього з Росією, то багато жителів цих регіонів захотіли б возз'єднатися з Російською Федерацією».

Підтакує Мезюсі і такий собі «постійний експерт Ізборського клубу» Олександр Дмитрієвський: «Коли Крим вийшов зі складу України, то півострів покинули приблизно п'ять тисяч незгодних, і ще стільки ж залишилися, але не побажали приймати російське громадянство. А куди поділися інші? Вони не побажали розлучатися зі своєю нерухомістю, що стрімко подорожчала (тим паче, що в Україні їм би ніхто не став компенсувати її втрату), і або перевзулися в польоті, або перетворилися на «ждунів». А з Донбасу проукраїнськи налаштоване населення виїхало ще 2014 року».

Дивлячись із Москви, Дмитрієвський розтлумачує: «З Криму постійно надходять звістки про розгром чергового проукраїнського осередку: для наявності організованого підпілля потрібна підтримка деякої частини населення, і там вона є. А в Донбасі спроба створити проукраїнське підпілля закінчилася на початку 2015 року тим, що підпільники, не знайшовши підтримки у місцевих, просто переїхали на підконтрольну Києву територію. Невелика кількість «ждунів» у ДНР і ЛНР, звісно, залишилася, але в кращому разі це мало на що здатні бунтарі-одинаки, ніяк не пов'язані між собою. А в більшості своїй - просто кухонні дисиденти».

Нарешті, такий собі «політичний оглядач» Сергій Веселовський узагальнює міркування московський колег про «повернення територій».

«Кожен із нас був упевнений, що повернення - питання часу. Зеленський і раніше мало що розумів у політиці, а тепер, кілька років сидячи на кокаїні з алкоголем, розуміє ще менше... Зеленський, хоч і наляканий до смерті дурень, все ж таки розуміє, що всю Новоросію від Бессарабії до Слобожанщини відторгнуть, і в цих областях пройдуть референдуми, на яких втомлені від горя люди проголосують за повернення до складу Росії. Причому, «за» проголосують і «ждуни», щоб потім, за одвічною українською традицією страждати і мучитися під «гнітом окупантів», жадібно користуючись усім, що Росія їм дасть», - гордовито обіцяє черговий кремлівський «оглядач».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»