У "ЛНР" нікому будувати тепловози і видобувати вугілля. Огляд ЗМІ окупованого Донбасу

Минулого тижня в інформаційному полі окупованого Донбасу якось загубився розгорнутий матеріал профспілкової газети "Солідарність", присвячений промисловості "ЛНР", який мимоволі розкривав усю глибину деградації регіону і весь трагізм перетворення Луганщини на російську колонію. Ні, заступник головного редактора видання зовсім не збирався дискредитувати наслідки возз'єднання Донбасу зі своєю "історичною батьківщиною". Він просто проїхався колись успішними промисловими об'єктами обласного центру і по профспілковій наївності правдиво описав усе, що побачив і почув. 

Наш тепловоз, уперед лети...

Основною проблемою анексованої Росією Луганської області є її депопуляція. Практично на всіх підприємствах, де побував автор, йому розповідали про критичний дефіцит кадрів. "На багатьох підприємствах цей дефіцит доходить до 20 - 30%. А на окремих - і до нестачі 50% фахівців", - зізнаються керівники.  

Так, за словами генерального директора Луганського тепловозобудівного заводу ("Луганськтепловоз") Дмитра Костюченка, "штатний розпис недоукомплектований. Не вистачає саме основних, робочих спеціальностей". По суті, завод не може працювати за профілем - будувати тепловози. "За наявності достатньої кількості фахівців заводу хотілося б повернутися до ремонту тепловозів, а там і до виробництва нових моделей, але з нинішньою кількістю працівників це залишається лише мрією. Люди дуже потрібні!" - переживає директор. Він дивується, що навіть відносно високі зарплати не приваблюють фахівців. "Середня зарплата на заводі - 54 тисячі рублів. В основних робітників - приблизно 85 тисяч. Оператори верстатів ЧПУ отримують 100 - 120, слюсарі - близько 95 тисяч. З допоміжним персоналом дещо гірше - у районі 40 тисяч рублів", - озвучує Костюченко цифри. 

Насправді дивуватися нічому - у профспілці заводу точно знають, куди поділися фахівці, які раніше працювали на заводі. "Багато наших хлопців перебуває на передовій. Є і поранені, і загиблі", - розповів журналісту один із профспілкових функціонерів.

До речі, про "Луганськтепловоз". Один із місцевих Телеграм-каналів підготував "інформаційні картки, які допоможуть... познайомитися з життєвим циклом великого заводу Луганщини".  Ці картки наочно показали, що останні досягнення заводу, про які не соромно говорити, припадають на період після здобуття Україною незалежності. В епоху "ЛНР" не знайшлося нічого гідного для демонстрації успіхів підприємства.    

Шуточка: "Даешь стране угля!"

Схожу історію розповіла директор відданої "в оренду" російському "інвестору" шахти "Білоріченська" Віра Дуляк. Московська компанія "Родина" влила в це підприємство чималі гроші, "збільшила працівникам зарплати з 45-50 тисяч приблизно до 85 тисяч рублів". Але "брак людей - наймасштабніша проблема, ступінь якої навіть оцінити не завжди виходить. Обладнання - можна вирішити. Зарплати, доплати, соціальні пільги і гарантії - теж. Але складається враження, що потрібних людей у регіоні просто немає", - зізнається директорка.

"Здавалося б, в абсолютно шахтарському регіоні - їх не виходить знайти! Ми шукаємо людей усіма можливими способами і де тільки можна! Організували службовий транспорт для співробітників із селищ, де закрилися підприємства... Працюємо з профільними технікумами та вишами, оплачуємо практику. Залучаємо через програми на кшталт "Приведи друга!", навіть реклама є в соціальних мережах... Але проблема далека від остаточного вирішення", - журиться вона.  

Судячи із заяв керівників підприємства, проблему кадрового голоду вони готові вирішувати за рахунок мігрантів із Росії: "Ми чекаємо всіх і раді всім". Профспілкові лідери не приховують, що "для залучення в ЛНР різних фахівців планується використовувати механізми пільгового іпотечного кредитування". Нагадаємо, російська влада запустила на окупованих територіях України програму житлового кредитування під 2% річних і дозволила купувати квартири в пільгову іпотеку всім охочим громадянам РФ. Це вже призвело до значної зміни демографічного складу анексованих областей. 

Але масове заселення Донбасу вихідцями з депресивних регіонів країни-агресора принесло і серйозні проблеми. 

"Залучаючи в регіон нових громадян, не можна забувати про інтереси корінного населення. Зарплати, пільги і гарантії для жителів Луганщини не можуть і не повинні бути нижчими, ніж у приїжджих, які працюють у відрядженні", - починає про щось здогадуватися голова "федерації профспілок ЛНР" Ігор Рябушкін.

"Відчувається деяка несправедливість. Наймані робітники, які приїжджають сюди ніби у відрядження з "Великої землі", отримують відрядні та високу зарплату... А шахтарі й металурги, які живуть і працюють тут 10 років, отримують на третину менше", - боязко обурюється він.