Турецький кульбіт, або Як Ердоган примудряється одночасно допомагати росії та Україні

Турецькі компанії продовжують купувати сировину для роботи своїх підприємств (читай: скуповувати крадену) у т.зв. "ДНР"-"ЛНР" - незважаючи на російське вторгнення в Україну та посилення міжнародних санкцій проти агресора.

Водночас офіційна Анкара успішно розвиває економічну та військову співпрацю з Україною. І, за даними Єврокомісії, разом із Китаєм допомагає росії обходити санкції Євросоюзу.

Залишається дивуватися політичній гнучкості турецького лідера Реджеба Ердогана, яка межує з безпринципністю.

Мовчання знак згоди

Наприкінці жовтня сепаратистські ЗМІ опублікували інтерв'ю з директором підприємства "Донметекспо" Євгеном Проніним, який похвалився успішним постачанням чавуну до Туреччини.

Щоправда, особливо хвалитися нічим. З початку 2020 р. (тобто більш ніж за 2 роки) "Донметекспо" вдалося експортувати аж 4 тис. т чавуну.

Раніше "ОстроВ" розповідав про цей проект на базі Зуєвського енергомеханічного заводу у Зугресі. І зазначав, що заявлені там масштаби виробництва навіть менші, ніж на підприємствах Донбасу періоду Джона Юза.

Тим не менш, важливим є сам факт придбання турецькими металургами чавуну у сепаратистів . Виходячи з озвученого обсягу поставки, покупцем була не велика компанія, а якийсь зовсім невеликий мінізавод. Який, за словами Є.Проніна, готовий і надалі отримувати від "Донметекспо" до 100 тис. т чавуну на рік.

Також треба згадати, що згідно з даними журналістських розслідувань, турецькі компанії раніше неодноразово купували у "ДНР"-"ЛНР" вугілля та метал.

При цьому важливо врахувати, що Туреччина - країна далеко не ліберального типу. По суті це диктатура з дуже сильним державним механізмом. Спецслужби, поліція та контролюючі органи там працюють дуже чітко.

Тобто, завезення чавуну, сталі, вугілля з "ДНР" до Туреччини можливе лише з мовчазної згоди місцевої влади . За принципом "якщо не забороняють – отже, можна". По іншому ніяк.

Це повністю суперечить публічній позиції Р.Ердогана та його уряду, які офіційно підтримують територіальну цілісність України, її суверенітет над Кримом та Донбасом.

Друг України

Туреччина є одним із основних економічних партнерів України, як раніше зазначав "ОстроВ". Буквально перед війною, 3 лютого, сторони підписали угоду про вільну торгівлю під час візиту Р.Ердогана до Києва.

Вона передбачає можливість створення в Україні спільних підприємств у різних галузях промисловості. Вони працюватимуть на турецькій сировині та продаватимуть готову продукцію на європейському ринку.

Вигода взаємна. Україна має можливість пільгового ввезення до ЄС за низкою товарних позицій – на які для турків діють високі мита. Так вони зможуть це мито оминати. Ну а нові підприємства в Україні – це робота для українців (у себе вдома, а не закордонне заробітчанство), і податкові відрахування до українського бюджету.

З якого турки теж одержують чималі гроші. Будівельна корпорація Onur вже багато років регулярно виграє багатомільярдні тендери на ремонт українських автошляхів.

Ще одна турецька компанія, Dogus Insaat Ve Ticaret у листопаді 2021 р. отримала від держкомпанії "Укравтодор" контракт на 11,25 млрд грн. за будівництво мосту у Кременчуці. Це чималі гроші. Які можна було б віддати і своїм українським підрядникам.

Варто особливо виділити налагоджену співпрацю з Туреччиною у військовій сфері. Наразі на турецькій судноверфі будується корвет "Гетьман Мазепа" для Воєнно-морських сил України. На початку жовтня його корпус уже спустили на воду.

Церемонія відбулася у присутності першої леді України Олени Зеленської. Це буде перший корабель такого класу у складі українських ВМС. Очікується, що він поповнить флот 2024 р. – після добудови на українській судноверфі.

Дуже важливу роль у відбитті нападу російської воєнщини відіграли безпілотники Bayraktar.

Вони були поставлені Україні турецьким виробником Baykar Makina – у рамках ще довоєнних контрактів.

У ході візиту турецького лідера було підписано угоду про будівництво в Україні заводу з ремонту та технічного обслуговування БПЛА Bayraktar. За словами голови Міноборони Олексія Рєзнікова, надалі передбачається налагодити на цьому підприємстві повноцінне виробництво БПЛА для потреб ЗСУ та навіть для експорту. Український посол у Туреччині Василь Боднар прогнозує, що підприємство зможе запрацювати до кінця 2023 р. Наразі угода проходить підготовку до ратифікації у стінах Верховної Ради.

Українська сторона у співпраці з Baykar Makina виступає не лише як замовник, а й як повноцінний партнер. У листопаді 2021 р. у Стамбулі підписано контракти, згідно з якими на БПЛА Akinci та MIUS ставляться українські двигуни. Постачальниками виступають запорізькі підприємства "Івченко-Прогрес" та "Мотор-Січ".

Ще треба згадати, як Р.Ердоган у перші дні після злочинного нападу РФ на Україну наказав закрити Босфорську протоку для проходу російських військових кораблів у Чорне море.

Тим самим путінська воєнщина втратила можливість посилити свій Чорноморський флот новими підкріпленнями та атакувати Одесу з боку моря.

Зрештою, розблокування українського зернового експорту через чорноморські порти з липня ц.р. – також значною мірою відбулось завдяки дипломатичним зусиллям Р.Ердогана. Його посередницька місія на переговорах з РФ з цього питання відіграла важливу роль.

Для України можливість експортувати зерно дуже багато важить. Нині це головне джерело валютних надходжень від зовнішньої торгівлі.

Станом на 22 жовтня за період дії "зернової угоди" з чорноморських портів України змогли безперешкодно вийти 252 судна. Закордонним покупцям відправлено 8,1 млн. т. зерна, борошна та іншої сільгосппродукції.

Друг росії

В Анкарі успішно розвивають військову співпрацю не лише з Україною. Наприклад, турецькі компанії займалися розробкою та виробляють шасі для російського тактичного ракетного комплексу "Ігла-С".

Російський ринок також є благодатним підґрунтям для турецьких будівельних компаній. За даними Мінпраці РФ, Туреччина у росії посідає друге місце за кількістю легальних іноземних працівників. Переважна більшість із них – будівельники.

Росія допомагає Р.Ердогану не лише вирішувати проблему зайнятості у своїй країні. Турецький агросектор теж дуже "зав'язаний" на російський ринок.

Близько 25% всього продовольчого імпорту в РФ припадає на Туреччину: плодоовочева, м'ясо-молочна та рибна продукція.

Дуже тісна двостороння кооперація налагоджена в енергетиці. Російський держконцерн "Росатом" будує першу турецьку атомну електростанцію "Аккую". Вона матиме 4 енергоблоки, запуск першого заплановано на наступний рік.

У свою чергу, Туреччина – другий після Німеччини покупець російського газу в Європі. Але якщо Німеччина та більшість країн Євросоюзу намагаються зменшити свій газовий імпорт із РФ, то Туреччина цього не робить. І не збирається, оскільки жодних заяв із цього приводу з Анкари досі не прозвучало.

Нагадаємо, офіційний Київ закликає Євросоюз відмовитись від імпорту російського газу – мотивуючи це тим, що, купуючи російський газ, європейці фінансують війну путіна проти України. Цілком очевидно, що те саме можна сказати і про Туреччину. Але – ще раз: Туреччина другий після Німеччини покупець російського газу в Європі .

Відносини Туреччини та росії ніколи не були безхмарними. Чого варті наслідки лише одного інциденту, який мав місце 24 листопада 2015 року.

Тоді турецький винищувач збив російський штурмовик Су-24, який летів бомбардувати сирійських повстанців і випадково залетів на територію Туреччини. Обидва російські льотчики катапультувалися, але одного з них повстанці вбили при парашутному спуску.

У Кремлі вимагали вибачень за те, що сталося. Однак Р.Ердоган спочатку був рішуче налаштований - заявивши, що його країна не збирається вибачатися перед росією.

"Я думаю, якщо комусь і потрібно вибачитись, то не нам. Вибачатися потрібно тим, хто порушив наш повітряний простір" , - сказав тоді (цілком справедливо) турецький лідер.

У відповідь путін розпорядився ввести проти Туреччини економічні санкції. І через півроку Р. Ердоган передумав. 27 червня 2016 р. він направив президенту РФ листа з вибаченнями за збитий штурмовик.

Тим самим турецький лідер поставив економічні інтереси своєї країни вище за політичні репутаційні втрати від такого кроку.

Однак зараз, коли всьому світу стало відомо про жахливі злочини російських військових в Україні, коли практично щодня в українських містах гинуть мирні люди під російськими ракетними обстрілами – ціна такої меркантильної позиції зовсім інша. І на цьому тлі Туреччина виглядає зовсім не як друг України, а як розважливий торговець, який торгує всім, що вигідно, навіть краденим.

Віталій Кримов, "ОстроВ"