"Папа поклав весь тягар пошуку шляху до миру на жертву, а не на агресора". Західні медіа про Україну

Несподівано багато західних оглядачів прокоментували чергову заяву Папи Римського, яка обурила українців, причому теж обурено. Що дає зрозуміти, що багато впливових людей у світі цілком усвідомлюють, що Україна не може "підняти білий прапор" перед Росією і що це ніяким чином не призведе до миру. Ба більше, на фоні "виборів" у Росії, яким передувала загадкова смерть в ув’язненні найактивнішого супротивника російського диктатора Владіміра Путіна Олексія Навального, деякі коментатори закликали до подальшої підтримки України і зазначили, що війну може бути припинено тільки з поваленням Путіна.

Але повернімося до Папи. У The Wall Street Journal, зокрема, нагадали, що "цього місяця лідери Української Греко-Католицької Церкви відвідали Вашингтон, щоб обґрунтувати необхідність продовження американської допомоги їхній обложеній, але незламній країні. Єпископи використовували раціональні аргументи для національної самооборони, які спиралися на теорію справедливої війни, давню традицію християнського морального реалізму, яка вперше набула систематизованої форми у св. Августина у п'ятому столітті. Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Святослав Шевчук та Архиєпископ Борис Ґудзяк – глава Української Церкви та її старший прелат у США, відповідно – також пояснили, чому поразка Росії в Україні є необхідною для миру в Європі і життєво важливою для американських інтересів. Невдовзі після цих серйозних дорослих розмов Папа Франциск вибухнув ще одним імпровізованим інтерв'ю, в якому повчив Україну мати "мужність" підняти "білий прапор" і вести переговори з Росією: "Коли ви бачите, що ви зазнали поразки, що справи не йдуть добре, ви повинні мати мужність вести переговори"".

"В інтерв'ю явно не було заклику Папи до Росії припинити агресію, яка коштувала десятки тисяч українських життів і завдала збитків на трильйон доларів, – продовжувався текст на сайті WSJ. – Не було жодної папської вимоги дозволити католикам вільно відправляти богослужіння на окупованих Росією українських територіях, де католицькі обряди зараз заборонені. Не було папського наполягання, щоб Росія звільнила десятки тисяч викрадених українських дітей, яких "перевиховують". Не було папського засудження військових злочинів Росії в Бучі, Ірпені, Маріуполі й інших місцях. Папа також не засудив неослабну кампанію дезінформації Російської Православної Церкви на підтримку війни Владіміра Путіна".

"Папа Франциск, схоже, зовсім не знав про ретельно аргументовану заяву на основі теорії справедливої війни від українського єпископату, оприлюднену за кілька днів до другої річниці російського вторгнення, в якій єпископи закликали свій народ до подальшої жертовності на захист своєї свободи і суверенітету, – зазначав також кореспондент американського видання. – Єпископи також зазначили, що порушення Росією Будапештського меморандуму 1994 року, підписаного Кремлем, згідно з яким Україна віддала свою ядерну зброю в обмін на гарантії своєї територіальної цілісності, робить будь-яку думку про "переговори" з режимом Путіна сміхотворною. Папа, натомість, схоже, поклав весь тягар пошуку шляху до миру на жертву, а не на агресора".

Гобіти проти орків

Кажуть, ніч найтемніша перед світанком. Коли від України відвертається її найбільші союзники, США, хтось все ж таки не дозволяє темряві поглинути її навічно, дає шанс світанку настати. Серед цих "хтось" – Чеська Республіка, яка спромоглася знайти продавців і покупців для снарядів для України, брак яких вже став критичним, розповідає The Wall Street Journal у іншому своєму тексті.

"Чеська Республіка, яка колись була частиною радянської держави-сателіта і має мало симпатії до спроб Росії відновити втрачену імперію, є однією з найпалкіших прихильниць України, – говорилося в тексті. – Активізувавши зв'язки часів Холодної війни, вона знайшла близько 800 тисяч артилерійських снарядів у різноманітної коаліції постачальників з усього світу і визначила ще 700 тисяч, які можна було б закупити за додаткові кошти. Серед цих снарядів – 300 тисяч снарядів радянського зразка і близько 500 тисяч снарядів західного виробництва, які доставлять партіями до кінця року. За словами чеського уряду, більше снарядів стануть доступними по мірі надходження фінансування. Загалом, за словами чеських посадовців, близько 3 мільярдів євро забезпечать близько 1,5 мільйона снарядів –  крапля у порівнянні з $60-мільйонним пакетом допомоги Україні, який застряг у Конгресі США. Поставки, які, за словами чеських посадовців, можуть почати надходити в Україну протягом декількох тижнів, відбуваються на тлі нестачі боєприпасів і військ, що змушує виснажену українську армію відступати в місцях, де вона стикається з російським наступом. Українські сили настільки виснажені, що, за оцінками західної розвідки, випускають лише близько двох снарядів на кожні 10 обстрілів з боку Росії. У українців не закінчується мужність, але "у них закінчуються боєприпаси", сказав Єнс Столтенберг, генеральний секретар Організації Північноатлантичного договору".

У WSJ зазначили, що "деякі воєнні аналітики кажуть, що Україні потрібно до 200 тисяч снарядів різного калібру щомісяця, щоб відбити новий наступ. Поставки, організовані Чеською Республікою, можуть допомогти захисникам України стримувати наступ Росії, поки Захід повільно нарощує власне виробництво зброї".

"На відміну від США, Франції чи Німеччини, які в основному зосередилися на нарощуванні внутрішнього виробництва для постачання Україні, чеські посадовці сказали, що їхня ініціатива зосереджена на пошуці вже наявного озброєння, – пояснили далі в американському виданні. – Чеські посадовці почали непомітно подорожувати світом, укладаючи угоди про продаж і домовляючись про експортні ліцензії з десятками країн-виробників. Чеські посадовці заявили, що минуле країни як радянського сателіта стало неочікуваним благом. Воно подарувало країні як потужну оборонну промисловість з клієнтами по всьому світі, так і добрі стосунки з багатьма країнами Глобального Півдня, які мають великі запаси зброї радянських часів і можливість виробляти більше".

"Посадовці стримані щодо того, звідки надходять снаряди, але кажуть, що серед постачальників є деякі союзники Росії, – наголосили у The Wall Street Journal. – На противагу цьому, за словами західних посадовців, схожі прохання США і західноєвропейських країн до потенційних постачальників в Африці, Азії і Латинській Америці були відхилені. Посадовці НАТО і ЄС публічно підтримали чеську ініціативу. За словами чеських посадовців, Німеччина вже пообіцяла понад 500 мільйонів євро, що є найбільшим внеском серед усіх учасників. Підхід Чеської Республіки полягав у тому, щоб виступити в ролі посередника, сказав Томаш Копецни, надзвичайний посланець Чехії в Україні, який допомагав вести переговори про угоду. Прага звернулася до країн, які, як їй було відомо, мають або виробничі потужності, або сумісні боєприпаси на складах, і з'єднала їх із західною країною, яка розмістила б замовлення і заплатила за поставку".

""Ми як гобіти – маленькі і мирні, але в момент кризи ми вступаємо в альянси з набагато потужнішими країнами і досягаємо результатів", – сказав Копецни, маючи на увазі мініатюрних героїв саги "Володар перснів" Джона Р.Р. Толкіна, – процитували у WSJ. – Копецни, в шкарпетках із зображенням охопленого полум'ям Кремля, сказав, що минуле Чеської Республіки як радянського сателіта вплинуло на жорстку позицію його країни щодо війни. Її уряд вважає, що поразка Росії в Україні є обов'язковою, і не вірить у переговори з президентом Владіміром Путіним. У той час як великі західні держави, такі як США, обговорюють небезпеку відправки нових видів озброєнь в Україну, побоюючись спровокувати Москву, Чеська Республіка вже на ранньому етапі почала поставляти Києву основні бойові танки, ракетні установки і великі артилерійські снаряди. Пускова установка для ракет, якими був потоплений флагман Чорноморського флоту Росії "Москва", була поставлена з Чеської Республіки. "Було прикро бачити, що країни, які є набагато багатшими і могутнішими, були бездіяльні, коли це було питанням життя і смерті для українців, а отже, і для нас також", – сказав Копецни".

Також дуже зворушливу історію про допомогу Україні розповів The New York Times. "Актор і продюсер Джозеф Ф’юрі має другу кар'єру – художника, який підписує свої полотна як Джозеф Фіоретті, своїм ім'ям при народженні, – починалася вона. – Кілька місяців тому, коли він почав думати про виставку своїх робіт, його дружина сказала: "Чому б тобі не зробити це для України, а виручені кошти пожертвувати?" Його дружина – Лі Грант, яка знімалася в таких фільмах, як "Детективна історія" і "Серед ночі", а також у телесеріалі "Пейтон Плейс". Вона пов’язана з Україною особисто: її мати втекла зі стратегічного портового міста Одеси у віці 12 років під час жорстокого російського погрому, який забрав сотні єврейських життів. За словами Грант, це збудило в ній пристрасть підтримати президента України Володимира Зеленського в його боротьбі з Росією".

"Фіоретті прислухався до поради Грант щодо своєї виставки, і сьогодні ввечері "Фіоретті: Сім'я, друзі і квіти" відкриється в Українському інституті Америки. Серед співведучих, як слідує із запрошення, – люди, які брали участь у фільмах і інших проєктах Ф’юрі, зокрема Джой Бегар, Джуді Коллінз, Майкл Дуглас, Гвінет Пелтроу, Веріно Петтінаро, Глорія Стайнем, Марло Томас, Бренда Ваккаро і Пітер Ярроу. Шон Пенн, який також був запрошений як співведучий і який разом з Аароном Кауфманом зняв документальний фільм "Наддержава" про війну, представив Фіоретті Оксані Маркаровій, послу України в США, яка, як очікується, буде присутня на прийомі сьогодні ввечері. Виставка буде відкрита для публіки протягом двох тижнів, починаючи з п'ятниці", – повідомили у NYT.

""Пов'язати все це з Україною було дуже легко, – сказав він. – Я одружений з колишньою актрисою з чорного списку з глибокими політичними поглядами, і за 60 років, що ми разом, я перейняв ці погляди. Коли Путін вторгся в Україну, я знав, що відбувається щось жахливо неправильне з моральної точки зору і що це небезпечно в міжнародному плані", – процитували Ф’юрі в американському виданні. – Одне з полотен, яке він намалював для виставки, – це портрет Зеленського, з яскравими жовтим і блакитним кольорами українського прапора. Вісім інших – це зображення соняшників, символу української солідарності: під час виступу зі зверненням "Про становище в країні" у 2022 році перша леді Джилл Байден була одягнена у сукню від Sally LaPointe з вишитим на зап'ясті соняшником. Соняшник був також центральним елементом української економіки: до того, як війна паралізувала врожаї, Україна була найбільшою у світі експортеркою соняшникової олії".

"Позитивний крок для країни"

У західних медіа продовжують з’являтися тексти про масове ухилення чоловіків призовного віку від мобілізації в Україні. Йдеться також про несправедливість самого процесу мобілізації, зосередженому на маленьких населених пунктах, в деяких з яких вже майже не залишилося чоловіків. The New York Times цього разу розповів про жінок, які, навпаки, хочуть служити, але продовжують стикатися на службі з численними проблемами. Щоправда, тон у текста радше оптимістичний: йдеться про те, що самі військовослужбовиці і військовослужбовці, суспільство і посадовці поступово долають ці проблеми.

Так, у NYT зазначили, що "до 2018 року жінкам було заборонено обіймати бойові посади в українській армії, хоча деякі з них ігнорували ці правила. Обмеження було послаблено після вторгнення Росії. Залучення до армії тисяч нових військовослужбовиць здебільшого розглядається як позитивний крок для країни, чиї заявки на вступ до НАТО і Європейського Союзу все ще перебувають на стадії розгляду. Недоліком є те, що армія не може адаптуватися достатньо швидко, щоб прийняти їх. Військовослужбовиці кажуть, що досі є гостра нестача жіночої форми і черевиків, правильно підігнаних бронежилетів і засобів жіночої гігієни. Це залишає жінкам купувати багато речей самостійно".

"Але, – як наголосили у виданні, – ці проблеми йдуть глибше, до питань гендерної нерівності і дискримінації. Багато жінок, які служать на бойових посадах, кажуть, що солдати-чоловіки і безпосередні начальники здебільшого не дискримінують їх за статевою ознакою, хоча сексуальні натяки і недоречні коментарі все ще трапляються. Скоріше, це старші командири, часто – ті, хто залишилися з радянських часів, дивляться зверхньо на жінок у війську, особливо на бойових посадах. У деяких випадках жінки вирішують приєднатися до новостворених бригад з молодшими, більш динамічними командирами. Одного разу командир бригади був настільки розлючений тим, що жінка командувала артилерійською батареєю, що відкрито принизив її. "Ти приповзеш до мене на колінах, благаючи піти, коли зрозумієш, що робота надто важка, і я не дозволю тобі покинути твій пост", – згадує вона його слова на умовах анонімності, щоб відверто поговорити на делікатну тему".

"З'явилися також заяви про сексуальні домагання. За словами деяких жінок, офіційних каналів для повідомлення про домагання, окрім командирів батальйонів, які мають вирішувати, чи вживати заходів, немає. У деяких випадках, за словами військовослужбовиць, свідки можуть відмовлятися давати свідчення, побоюючись наслідків. Ці перепони, а також можливість нашкодити їхній військовій кар'єрі, за словами військовослужбовиць, знеохочують жінок повідомляти про домагання", – говорилося в тексті The New York Times.

Огляд підготувала Софія Петровська, "ОстроВ"