«Надія у Росії залишається тільки одна...». Російські ЗМІ про Україну

Повідомлення ЗМІ про дозвіл Заходу Україні на удари далекобійними ракетами по території РФ у вищому російському політикумі викликали однозначні сумніви. В інтерв'ю «Парламентской газете» колишній генерал ФСБ, а нині заступник голови комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ Володимир Джабаров заявив, що «ситуація складається досить малозрозуміла». «На мій погляд, тут скоріше йдеться або про те, що питання дозволу на удари ракетами дальньої дії зараз активно проговорюють, або просто про емоційні заяви, які не мають під собою жодних підстав. Я цілком допускаю, що це може бути відповідь на нещодавній масований ракетний удар ЗС РФ по території України», - відверто заявляє Джабаров.

«З усіма витікаючими…»

Джабаров у розмові з «Парламентской газетой» допускає, що дозвіл Заходу Україні бити по РФ далекобійними ракетами - це «спроба підбадьорити український народ і вселити бойовий дух в українських солдатів». Але водночас запевняє, що американські ракети ATACMS «добре знайомі російським системам ППО».

«Це ніяка не ультимативна зброя, вони прекрасно відстежуються і збиваються. Тому, я думаю, з урахуванням нашої глибоко ешелонованої і відмінно вибудуваної системи протиповітряної оборони хвилюватися не варто. Ми цілком готові відбити будь-яку атаку. Тим паче, як заявляв наш президент ще у вересні, будь-яка спроба завдати такого удару розглядатиметься як прямий напад на нашу країну - з усіма витікаючими наслідками. Я думаю, і на Заході, і на території України про це пам'ятають, прекрасно це усвідомлюють, і це допоможе охолодити особливо гарячі голови», - хизується колишній генерал ФСБ.

На запитання, чи є надія, що в найближчому майбутньому відбудуться мирні переговори між Росією та Україною за прямої участі США, Джабаров відповідає зарозуміло: «Надія у Росії була і залишається тільки одна - надія на наші Збройні сили. Я думаю, щойно вони вирішать завдання спеціальної військової операції, поставлені Верховним головнокомандувачем, країни колективного Заходу наввипередки побіжать займати місця за столом переговорів».

Ще один член російської Ради Федерації - «сенатор» від Курської області Олексій Кондратьєв, який встиг повоювати в Україні, заявив «Парламентской газете», що «за фактом удари ракетами ATACMS по Курській області та по звільнених територіях уже проводилися, а їхню інтенсивність противник намагався нарощувати».

«Просто ракета сама по собі дорога, і бити тими ж «Хаймерсами» постійно - дуже недешеве «задоволення». Вони там, на Заході, теж уміють рахувати гроші. Інша річ, що, йдучи на «захід сонця», адміністрація Байдена розуміє: тепер уся праця з розв'язання проблеми з Україною лежатиме на команді Трампа. З одного боку, «байденівський» кабінет демонструє свою прихильність підтримці кліки Зеленського, з іншого боку, банально «підкладає свиню» Трампу», - міркує курський «сенатор».

Не моргнувши оком, «праведник» Кондратьєв запевняє, що в нього «не було жодних ілюзій, що неонацистська Україна може перед чимось зупинитися».

«У цих «спадкоємців Гітлера» немає нічого святого - можуть бити і по школі, і по житлових будинках, і по дитячому садку. Жодних моральних обмежень і докорів сумління у них немає. На моїх очах у серпні 2024 року в Курській області ракета влетіла в житловий будинок... І ніхто у світі на це не реагує. Хоча, якби хто-небудь на Заході до кінця розумів наслідки такої ескалації, історія була б зовсім інша. А сьогодні особи, які ухвалюють рішення, - це, вже вибачте, «шістки» тих, хто реально керує колективним Заходом і стоїть біля керма механізму G7», - лицемірно проголошує кремлівський депутат.

На запитання, наскільки сьогодні Росія готова на відповідні несиметричні удари по противнику, Кондратьєв повчає: «Варіанти можуть бути різні. Буквально 15 листопада ЗС Росії завдавали масованого удару ракетами і дронами по об'єктах енергетичної системи України. Підкреслю, що ми її «виносимо» тільки в тому обсязі, який не дасть змоги виробляти озброєння і використовувати енергетику в інтересах ЗСУ. Ми не прагнемо знеструмити населення, посадити людей у холод і темряву. Інша справа, як уже міїненерго України буде перемикати енергетичні установки в інтересах українського населення».

Водночас курський «сенатор» допускає, що «виключати варіант, за якого такі удари будуть по нас завдані, ми не маємо права».

«Тому що два роки тому всі західні країни постачали Києву каски, бронежилети, все обмундирування, але тільки не летальну зброю. А потім пішли і танки, і ракети, і зброя з боєприпасами. І якщо оцінювати ймовірність ракетних ударів углиб Росії, то, на мій погляд, вона дуже і дуже висока. Звичайно, ми з ними впораємося. Навіть сумнівів немає і бути не повинно», - пафосно переконує Кондратьєв.

«Про стійкість краще думається в темряві»

Газета «Московский комсомолец» з відвертим цинізмом смакує, як у ніч на 17 листопада «російські ракети перевірили на міцність «План стійкості» Зеленського: без світла не працює».

«...Дочекалися нарешті. У ніч на неділю половина українських регіонів зазнала «кинджальної» атаки і була «відкалібрована» до стану часткового блекауту. А сталося це, коли стало остаточно зрозуміло, що українська влада не хоче «слухати старших» і на всі пропозиції щодо підготовки до мирних переговорів хамить, як підлітки, і готує все нові «плани стійкості». Про стійкість найкраще думається в темряві й холоді. Цю можливість і надали українській владі російські «Кинджали» і «Калібри». Треба віддати належне почуттю гумору наших ПКС: поряд із таким стратегічно важливим містом, як Одеса, у порти якої потоком іде західна військова допомога, до того ж, незважаючи на постійний струс від наших ракет, «знеструмили» також батьківщину Володимира Зеленського - Кривий Ріг...», - кепкує «МК».

І радісно підкреслює, що шкода, завдана «українській енергетичній і військовій інфраструктурі» в ніч на 17 листопада, «вельми істотна».

«Одеса, у порту якої напередодні з ладу були виведені 22, 25 і 37 причали, а також знищено склад військової техніки та комплектуючих, отримала удар по підстанції в районі села Усатове. Після чого місто залишилося не тільки без світла, а й без водопостачання. Як повідомив мер міста: «В Одесі дуже важка ситуація з енергетикою після ранкового удару». За його словами, лікарні та котельні перевели на генератори, але частина котелень не працюють, тому що на них генераторів не вистачило. У місті встав весь електротранспорт. Одесити ж із ранку почали шикуватися з відрами до колонок із водою», - радіє кремлівська газетка.

І переходить до смакування російських ударів по «рідній для Зеленського Дніпропетровській області». «...Там прилетіло по підстанції «Криворізька» на 330кВ, причому так, що оперативному відновленню станція не підлягає. Тому в Кривому Розі введено позапланові відключення електроенергії. Ще один удар припав на Придніпровську ТЕС, де з ладу виведено 7, 8 і 9 енергоблоки. І знову ж таки - без можливості швидкого ремонту. Прилетіла ракета і по Середньодніпровській ГЕС, зачепивши греблю і порушивши роботу станції», - із захватом констатує «МК».

Кремлівський рупор також підкреслює, що в ніч на 17 листопада військово-космічні сили РФ «займалися не тільки українською енергетикою».

«Повідомляється також про влучання нашої ракети по мосту через Дніпро в Черкасах, про чергову обробку аеродрому «Старокостянтинів», про удар по порту Іллічівськ в Одеській області, про вибухи у Львові, Рівному, Вінниці, Івано-Франківську. Причому там летіло, судячи з усього, по складах із військовою технікою. Оскільки скрізь було чути вторинну детонацію.  І, звичайно, вибухи гриміли в Києві, де під ударом опинилися засоби ППО і пункти управління. При цьому в столиці також введено екстрені віялові відключення електрики», - не перестає перераховувати з явним задоволенням «Московский комсомолец».

«Об'єкт заздрощів»

Ще одне кремлівське видання - газета «Взгляд» - переконує, що «Україна програла Маріуполю в привабливості». Так-так, саме в «привабливості». Такого висновку «Взгляд» дійшов на тій підставі, що «третина мешканців Маріуполя, які у 2022 році виїхали на територію України, повернулися назад і, як визнають в самій Україні, у «внутрішньо переміщених осіб» не було можливостей знайти собі житло та облаштуватися».

При цьому «Взгляд» посилається, звичайно ж, на думку «експертів», які «констатують, що Україна не може запропонувати адекватні соціально-економічні умови, а місцева пропаганда про «жахи» життя в Росії дала зворотний ефект».

«Взгляд» малює райські пейзажі, через які до окупованого Росією Маріуполя нібито повертаються мешканці: «Продовжують активно відбудовуватися школи, об'єкти спортивної та громадської інфраструктури. На початку осені в Маріуполі з'явилася філія Нахімовського військово-морського училища. У місті вже відкрито понад 500 відділень російських банків. До наступного року планується завершити роботи з модернізації лікарні інтенсивного лікування. Унаслідок перетворень Маріуполь став об'єктом заздрості як для України, так і для західних країн, тому що Росія на практиці показала свої можливості відновлювати міста, які пережили війну, тоді як офіс Зеленського не в змозі забезпечити гідний побут навіть киян».

«На думку експертів, повернення маріупольців у рідне місто з підконтрольних ЗСУ територій - це вирок Україні як державі, що не здатна запропонувати переселенцям і біженцям адекватні соціально-економічні умови життя та зрозумілий образ майбутнього», - поспішає підкреслити кремлівський «Взгляд».

І цитує якусь Олену Шишкіну - «членкиню президентської Ради з прав людини і президії громадського руху «Вільний Донбас», яка, природно, «не здивована тим, що люди повертаються». Ну і одночасно малює жахи про «нацистів».

«На момент звільнення міста нацисти не давали населенню можливість виїжджати в Росію. Вони закривали гуманітарні коридори і насильно виганяли людей на територію України», - плачеться Шишкіна, переконуючи, що «Маріуполь до початку СВО і зараз - це два різні міста».

«Сьогодні це місто, де є дитячі майданчики, медичний центр, відбудовані будинки. У людей є свобода вибору і свобода слова. Після 2014 року не було абсолютно ніякої турботи про населення, а зараз є, люди це бачать і повертаються», - божиться Шишкіна.

Щоправда, одночасно вона «вказує на ризики проникнення в місто українських диверсантів».

«Наприклад, величезна кількість людей після початку СВО виїхала в Росію, і ми зараз бачимо, що не всі вони законослухняні громадяни. На щастя, їх мізерна кількість порівняно з тими, хто повертається для того, щоб жити в Маріуполі», - полегшено зітхає Шишкіна.

Ще одна московська «експертка» - така собі Лариса Шеслер, «голова Спілки політемігрантів і політв'язнів України», підтакує Шишкіній: «Ті, хто виїжджав із Донбасу та східних регіонів України, здебільшого російськомовні. Приїжджаючи на Західну Україну, вони стикаються з різкою неприязню за слабке володіння мовою. Їм складно знайти роботу, їх лякають «мовними патрулями» і штрафами».

Шеслер точно підрахувала: «За весь час від початку СВО було надано житло тільки 3 тис. переселенців. Крім того, їм виплачують мізерні компенсації - до 2 тис. гривень (4700 рублів) на місяць на дорослу людину і до 3 тис. гривень (7180 руб.) - на дитину. Але для переважної більшості біженців і ці виплати скасовано... Тому природно, що люди, які були змушені приїхати в Україну, потрапляють у ситуацію, в якій вони не можуть вижити».

Шеслер запевняє, що «повернення людей до Маріуполя вказує на повний провал української пропаганди, яка залякувала переселенців жахами життя в Росії».  

«Переселенці їдуть назад не тільки до Маріуполя, а й до Донецька, Мелітополя, Сєвєродонецька, Лисичанська та на інші звільнені території регіону загалом. Сьогодні інтернет робить доступною інформацію про умови життя в Росії, про виплату пенсій і компенсацій, відновлення будинків, підприємств. Комунальні платежі в Росії кратно нижчі, ніж в Україні. І що б там не розповідали по українському «телемарафону», люди давно зрозуміли, що Росія забезпечує нормальні умови життя», - закликає Шеслер українців повертатися на руїни зруйнованих Росією міст.

Шеслер додає, що маріупольці «виїжджали з міста з найрізноманітніших причин, тому після повернення до них ставляться з розумінням і повагою».

А «негативне ставлення може виникнути лише до тих, хто має намір висловити ненависть до Росії, або тих, хто бажає по-швидкому продати житло і виїхати назад на Україну», суворо попереджає Шеслер.

«Після восьми років безвременья»

Урядова «Российская газета» продовжує публікувати райдужні репортажі з окупованих українських територій. Порадувавши російських читачів у попередній публікації про щасливе життя мешканців зруйнованої Авдіївки, цього разу «РГ» розповіла, як чудово живуть «люди в Луганську, які ще недавно були громадянами України», та й узагалі - «як живе Луганськ після восьми років безвременья». Виявляється, життя в так званій «ЛНР» Москва вже називає «безвременьем»...

І знову не будемо коментувати, ось голі цитати з луганського репортажу кореспондентів «Российской газеты»:

«На пропускному пункті «Ізварине» скупчилася величезна черга. Ми навіть у магазин сходити встигли. Думали, перезмінка. Аж ні - міняють асфальт. Точніше, кладуть на те, що й асфальтом назвати не можна. Востаннє катки тут були ще за радянської влади. І перший шок: дороги тут не гірші, ніж у Москві. Розв'язки, естакади...».

«У єдиному підземному переході на перетині Радянської та Оборонної вулиць, який раніше називали клоакою, прибрали намети і навели порядок. Та тут гуляти можна!».

«Але варто заїхати у двори - там усе ще старий Луганськ. Ями і брудні під'їзди. Але нічого. Москва теж не відразу будувалася».

«Про хліб та інші продукти. Тут усього навалом. На кожній вулиці - по гіпермаркету відомої в Росії мережі. І продавці всі такі ввічливі. Не дивно: зарплати, як у Москві. Але й ціни теж. Спробували пред'явити дисконтну карту. На жаль, у мережевому магазині вона не працює. Кажуть, з Нового року запустять програму. Подивимося».

«Одне погано: комендантська година. Вона тут із 23.00 і до четвертої ранку. Магазини закриваються о дев'ятій. «Найкрутіший» нічний клуб працює до 21.45. А потім гасять світло і вирубують музику».

«У Луганську не вистачає робочих рук. На кожному стовпі «потрібні, потрібні». Тому багато відряджених фахівців. Енергетики, комунальники і навіть футболісти в місцевому клубі «Зоря». Найвисотніший готель «Луганськ» на ремонті. З нього ще не збили назву на мові. Щоб знайти житло, потрібні були колосальні зв'язки. І то оселилися на околиці міста. Зате ресторан працював до останнього відвідувача. Персонал тут же і живе. Ось покурити вночі не вийде. Двері на засуві. Але ще є запасний вихід...».

«На колишньому українському музично-драматичному театрі літери ще не збили. Прошили чергою одне слово. Довелося зафарбовувати. Театр чекає на ремонт. Обіцяють наступного року».

«Репертуар театру розширюють. Грають із п'ятниці по неділю. І вистава починається о 17.00. А в іншому театр як театр. От тільки квітів ніхто не дарує. Дорогі вони, квіти. 350 рублів за чахлу трояндочку. Артисти не ображаються. Зате плескають так, як не плескають у Большому. Скучили луганчани за вісім років безвременья за справжнім мистецтвом».

«Дитяча поліклініка №1 теж потребує ремонту. Потрапили в радянське дитинство. Ті самі черги в коридорі. Навіть лікарі такі самі».

«У дорослій поліклініці, що за рогом, теж черга. І не за щепленнями. Тут проходять медкомісію майбутні контрактники. Знімати їх заборонено. Сидять, хвилюються. У руках обхідний лист і новенький паспорт. Російський. Ось так у Луганську змішалися бойові дії та дитинство. Мир і прильоти дронів».

«У наступному репортажі наші кореспонденти скуштують гарячий коровай на луганському хлібзаводі, проб'ють пенальті на тренуванні футбольного клубу «Зоря» і візьмуть інтерв'ю у циркових левів. Чекайте продовження»...

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»